В давні прадавні часи, на землі жили не лише люди, а й чаклуни. Відрізнялися вони від людей своїм вмінням літати, адже мали величезні крила за спинами, можливістю чаклувати, керувати стихіями та зцілювати людей від найскладніших хвороб.

Наприкінці свого життя чаклуни, які жили до 100 років, шукали когось з людей, аби передати їм свої чаклунські вміння. Багато людей мріяли про те, щоб отримати їх, проте відібрати їх у чаклунів силою вони не могли. Отже, людям залишалося лише сподіватися на те, що хтось з чаклунів обере саме його та віддасть йому свою чарівні сили.

І от одного разу…. троє братів поверталися з полювання додому. Заблукали вони трохи в лісі й не помітили, як опинилися поряд зі старою чаклункою. Сиві крила заплуталися між гілками, довге волосся обійняло дерево немов павутиння. За допомогою величезних кігтів на руках чаклунка намагалася звільнитися з пастки, але їй це не вдалося.

– Допоможіть, – нарешті прошепотіла вона.

Старший брат помітив її першим. Він підійшов до неї і спитав:

– Я врятую тебе, чаклунко, але що я отримаю натомість?

– Чого ти хочеш, багатства? Я можу начаклувати тобі багато золота, срібла, дорогоцінних каменів, величезний замок, – спитала стара чаклунка. – Це все буде твоїм, бо бачу, що дуже скоро ти залишишся ні з чим і будеш жебракувати.

– Залиш собі, – сказав старший брат. – Віддай мені свої чаклунські вміння, тоді в мене буде і золото, і замки, і все, чого я забажаю.

– Я не можу цього зробити, бо не люди обирають, кому дістануться мої вміння, а я! І начаклувати багатство за допомогою своїх сил я можу лише для когось, але не для себе.

– Що ж, – старший брат знизав плечима, – тоді залишайся тут і пішовши уперед, пробурмотів собі під ніс. – Мені чаклунка казала, що наш батько заповість мені всі статки, тож я ніколи не буду бідним.

Середній брат теж підступився до чаклунки:

– Не хочеш обрати мене?

– Ні! – Відповіла вона, – та бачу я, що дуже скоро ти серйозно занедужаєш, але я можу подарувати тобі здоров’я і тоді ти ніколи не захворієш та проживеш дуже довге життя. Ти зможеш побачити не лише своїх онуків, а й правнуків й навіть погуляєш на їхніх весіллях.

– Що мені до тих весіль, – буркнув середній брат. – Ти все брешеш, нещодавно бачився з однією такою ж чаклункою як ти й вона мені розповіла, що я ніколи не знатиму хвороб.

Всміхнулася стара чаклунка, але нічого не сказала на прощання середньому брату, який пішов наздоганяти старшого.

І от до неї підійшов молодший брат. Не став він питати чаклунку про те, чи віддасть вона йому свої вміння, а замість цього розплутав її волосся, звільнив крила від гілок та допоміг спуститися з пагорба на землю.

– Бувай. – Сказав він та вже зібрався йти, як стара чаклунка схопила його за руку:

– Зачекай, невже тобі нічого не потрібно від мене?

– Ні, – молодший брат задумався. – Я маю все, що мені треба. Мої батьки живі, в мене є кохана дівчина, я маю дах над головою та їжу на столі. В мене є руки та ноги, – задумався молодший брат. – Я можу працювати й все, що мені потрібно я зароблю собі сам. Хоча… – він подивився в очі чаклунці, – ти казала, що мій старший брат буде жебракувати, а середній тяжко захворіє, тож виконай мої бажання подаруй старшому брату багатство, нехай забирає все, що мають наші батьки, а середньому дай здоров’я. Впевнений, прийде час і він захоче погуляти на весіллях своїх правнуків. – Всміхнувся молодший брат.

– Що ж, – сказала стара чаклунка, я виконаю твої бажання, якщо ти виконаєш моє.

– Чого ти хочеш? – Здивувався молодший брат.

– Мені без одного дня сто років і завтра я маю померти та перш за це, повинна передати свої чаклунські вміння. – Пояснила чаклунка. – Ти єдиний, хто не попросив в мене моєї сили та замість цього попіклувався про своїх рідних. Я віддам тобі свої вміння і ти зможеш сам виконати ті бажання, які попросив в мене.

І чаклунка простягнула до молодшого брата обидві руки, з яких линуло яскраве сяйво. Це сяйво переливаючись всіма відтінками сонця пронизало серце молодшого брата. У ту ж мить він відчув в собі неймовірну чаклунську силу, а за його спиною виросли величезні крила.

Попрощалася стара чаклунка з молодшим братом та пішла геть, а він відразу ж втілив в життя свої обидва бажання. Старший брат отримав всі статки від батьків, середній – прожив довге життя без хвороб та дійсно погуляв на весіллях своїх правнуків, а молодший одружившись зі своєю коханою дівчиною разом з нею відправився подорожувати по світу, щоб допомагати тим, хто найбільше потребував його допомоги.

Автор: Інга Квітка