Було це колись дуже давно. Жила на землі прекрасна країна. Звали цю країну – Україна. Була та країна настільки красивою, що коли її хтось бачив, відразу хотів навчитися на її мові розмовляти.

Все живе, від пташки до квітки в цій країні, почувши найчарівнішу, мелодійну мову говорили на ній. Квіти пританцьовували. Від вітерця ледь заколишуться й повторюють слова, що немов найніжніша мелодія лунають. А сонечко… що тут й казати, ледь українську мову почує, вмить починає світити ще яскравіше.

Та от біда. По сусідству з цією найдивовижнішою з країн жив один дуже заздрісний князь. Був він єдиним на всьому білому світі, хто почувши українську мову замість того, щоб полюбити її – ненавидів. Не подобалося йому, що всі навколо хвалять українську мову, а його країни та мови не люблять. Позаздрив підлий князь і вирішив піти війною на сусідню країну, щоб раз і назавжди знищити її!

Зібрав підлий князь своє військо і пішов на сусідню країну війною. Наказав він своєму війську аби вони знищили українську мову раз та назавжди, щоб навіть пташки в небі більше не сміли співати українською, квіточки не шелестіли, повторюючи ніжний шепіт найпрекраснішої мови й навіть сонце не сміло яскравіше світити над тією землею.

Послухалося військо підлого князя й налетіло на сусідню країну неначе справжня зграя воронів. Врожай топчуть, худобу крадуть, хати підпалюють, на рідній мові розмовляти забороняють. Думали князівські вояки, що з легкістю переможуть прекрасну країну. Але помилилися…

Вмить увесь народ сусідньої країни піднявся захищати рідну землю та найпрекраснішу мову. Кожна пташка, квітка й навіть сонце робили все аби перемогти підлого ворога!

Разом вони прогнали ворогів зі своєї неньки, захопили в полон підлого князя, а найпрекрасніша мова на світі й по сьогоднішній день зачаровує всіх, хто її почує!

Автор: Інга Квітка