В одному домі жив рудий кіт. Дуже любив пухнастик добре попоїсти. Кожного ранку він поважно сідав перед холодильником і чекав, коли його нагодують. Коли ж отримував свою порцію сніданку, починав чекати на обід, а потім на вечерю. Скільки не давали йому котячих смаколиків, пухнастик завжди думав про те, що в холодильнику люди від нього багато всього смачненького ховають.
І от одного разу, коли господарка відчинила холодильник, рудий прихитрився та схопив дверцята лапкою й як тільки залишився на кухні сам на сам з холодильником, швидко застрибнув всередину. У ту ж мить дверцята холодильника міцно зачинилися… але рудому було все одно.
Перед очима пухнастика немов канат з’явилися апетитні сосиски. Вони ніби просили, щоб рудий якомога швидше їх скуштував. З боку свіженький салат з м’ясом промовляв до рудого: “з’їж мене, я такий смачненький”. Білосніжні яєчка вишикувалися в ряд й також запрошували спробувати себе! А ще зовсім поряд… з величезної каструлі пахло борщем, яким так любила ласувати його родина.
Не витримав рудий й захотів спробувати борщу. Та як тільки пухнастик відсунув кришку з каструлі, вона голосно заторохтіла. Вдарившись об поличку, кришка почала збивати яйця одне за одним, які немов ніндзя підстрибували й летіли прямісінько в пухнастика та розбиваючись, міцно прилипали до його котячої шерсті.
Від несподіванки рудий підстрибнув та задів миску з салатом, яка перекинулась й все, що в ній було, полетіло в бік рудого. Пухнастик жалібно нявкнув. Він хотів було відскочити, але не розрахував своїх сил та послизнувшись, впав в каструлю з борщем.
Рудий потягнувся за сосисками, сподіваючись, що зможе за їхньою допомогою вибратися з каструлі. Та коли пухнастик простягнув до них лапки і зачепив сосиски кігтями, вони впали на його шию, як намисто. Перелякавшись не на жарт, рудий знову спробував й нарешті вистрибнув з каструлі.
Бажання вкрасти їжу з холодильника пропало. Єдине, чого тепер хотів пухнастик — це вибратися з нього якомога швидше. Він спробував відчинити холодильник й зрозумів, що в нього нічогісінько не вийде. Адже дверцята були міцно зачинені. Залишалося рудому терпляче чекати, поки хтось з родини не визволить його з цієї безжальної та холодної котячої “тюрми”.
Він сів на поличці біля каструлі з борщем та жалібно заплакав. Проте ледь холодильник відчинився, як рудий хитрун стрибнув на зустріч своїй господарці та почав жалітися їй на те, яких неприємних пригод він тільки-но встиг зазнати.
Жаль стало господарці пухнастика. Обійняла вона його й віднесла до ванної кімнати. Довго їй довелося відмивати кота від бруду та коли нарешті його шерсть знову стала чистою, вона загорнула пухнастика в теплий рушник й попросила більше ніколи не красти їжу з холодильника.
Важко зітхнув пухнастик, але все ж пообіцяв господарці більше ніколи не красти їжі з холодильника.
Автор: Інга Квітка
