В одному лісі жив дуже старий цар-лев. Облізлий комір вже давно перестав служити йому царською мантією. Гострі кігті перетворилися на жалюгідні пазурі. Сам він геть схуд. Злі, хижі звірі, птахи та гади перестали боятися його й почали ображати тих, хто був в лісі меншим та слабшим за них. Зрозумів лев, що прийшов час знайти для ліса іншого царя, який зможе знову навести лад серед його жителів.

Скликав тоді цар звірів, гадів повзучих та птахів всіх до своєї нори:

– Прилітайте і малі, і великі. Ті, хто сильні і слабкі. Приповзайте змії страшні та приходьте звірі могутні! – Кричав лев і от, мавпи розсілися на деревах біля птахів, звірі зупинились на великій галявині, а повзучі гади визирнули з кущів, щоб дізнатися, чого лев хоче. – Я вже не такий сильний, як колись. Ви перестали слухати мене. Все частіше, я чую від малечі як великі звірі та птахи ображають їх. Немає більше порядку в моєму лісі. – Страшне гарчання донеслося з кущів і всі побачили на галявині величезного тигра. Затремтіло листя на деревах, завертілися мавпочка на гілці та поспішила сховатися за листям. – Важко мені вже бути вашим царем. Тож, вирішив я, що відтепер царем буде той, хто переможе всіх своїх суперників у поєдинку.

Почув це слон, розсміявся. Підхопив хоботом маленьке мишеня, яке сиділо поряд й сказав:

– Невже я такий сильний і спритний не здолаю цю малечу? – Та не встиг слон договорити, як мишеня почало лоскотати його своїм хвостиком. Завертівся слон, закрутився, а мишеня знай собі не зупиняється й далі лоскоче слона. Не витримав тоді слон, впав на коліна та оголосив, що здається.

– Як бачите, навіть найменший з вас може перемогти найбільшого звіра. – Сказав лев.

Почали сперечатися жителі лісу, хто з ким боротися буде та лев вирішив, що треба жереб тягнути. І от зайцю дістався горобець, якого він ледве зміг здолати. Орел перехитрив мишу, лисиця програла змії. Ведмідь переміг вовка, тигр і пантера теж встигли здолали своїх супротивників.

Побачив лев, що залишилося шість переможців і вирішив:

– Тягніть жереб, – сказав цар і … сильному орлу дістався заєць, величезному ведмедю змія, а тигру пантера. Побачив лев, що вже темніє й вирішив, – завтра зранку знову приходьте сюди, побачимо, хто стане новим царем лісу.

Знову стало темно в лісі і його жителі розійшлися по своїх справах. От тільки пантера все думала про завтрашній бій. Знала, що як тигра переможе, то зможе царицею лісу стати. Та як перемогти тигра, який після лева був найсильнішим серед жителів лісу?

Задумала підла пантера тихенько підкрастися до тигра й напасти, щоб поранити його. Тоді б тигр став слабким й не зміг би наступного дня битися з пантерою в повну силу.

Пішла пантера слідом за тигром. Дочекалася, коли він засне і як тільки тигр задрімав, підкралася до нього, щоб напасти. Побачила це змія, яка якраз до своєї нори повзла, як зашипить:

– Тигре, прокидайся! Підла пантера хоче ранити тебе!

Прокинувся тигр й справді побачив перед собою підлу пантеру, яка от от на нього кинутися збиралася. Махнув тигр лапою і відштовхнув від себе підступну злодійку. Не стала пантера другий раз нападати на тигра, адже тепер він не спав і легко міг її перемогти.

– Дякую тобі, змія за те, що врятувала мене. – Подякував тигр.

– Ми, лісові жителі, маємо допомагати один одному, – прошипіла на прощання змія та поповзла до своєї нори.

Прийшов ранок, і знову лев зібрав всіх жителів лісу разом на галявині. Першими на полі битви вийшли орел і заєць. Довго орел кружлявся над зайцем, лякав пухнастика величезними крилами та гострим дзьобом. Але маленький зайчик не здавався. Стрибав собі вухатий з камінчика на камінчик, то в кущах сховається, то біля дерев зупиниться. Нарешті втомився орел кружляти над ним. Розсердився крилатий й коли зайчик стрибнув на найбільший камінь… орел надумав схопити за вуха противника, але не зміг. Зайчик встиг втекти. Вдарився орел дзьобом об камінь, боляче йому стало і визнав орел, що вухатий його переміг.

Слідом за ними вийшов ведмідь на галявину. Та замість того, щоб битися, косолапий почав вихвалятися, яким гарним царем він буде. Довго чекала змія, коли ведмідь перестане себе хвалити й згадає про поєдинок та потім не стрималася. Обвилася навколо ведмедя й прошипіла:

– Здавайся, бо дізнаєшся силу моєї отрути!

Довелося і ведмедю відступити. Опустив він голову та пішов геть. Після нього із змією, тигр та пантера зійшлися на галявині. Нічого не сказав лісовим жителям тигр про підлий вчинок пантери та й чорна кішка теж не зізналася жителям лісу про те, як збиралася погано вчинити із своїм супротивником.

Закрутилася чорна пантера навколо тигра та своїм величезним хвостом підняла купу пилу навколо свого противника. Засліпив той пил очі тигру й він перестав бачити пантеру.

– Я тут, тигре! Я тут! – Підла пантера стрибала туди сюди, намагаючись збити тигра з пантелику.

Нічогісінько не бачив перед собою тигр, хапаючись лапами за повітря. хоча підла пантера підбиралася все ближче і ближче і коли вона була вже зовсім поряд з тигром, то стрибнула на дерево. Хотіла вона, щоб тигр засліплений пилом, вдарився в те дерево. Та змія розгадала задум пантери й попередила тигра:

– Бережися, тигр!

Послухав тигр змію і відскочив від дерева. Не вдався пантері її підлий задум. Ох і розізлилася тоді чорна кішка на змію, яка вже вдруге рятувала тигра. Стрибнула пантера до змії, схопила її своїми гострими кігтями й промуркотіла:

– Хоч слово ще скажеш тигру й тебе від мене вже ніхто не врятує!

Почув тигр пантеру, здогадався, де вона й не чекаючи, доки пантера ще щось задумає, поспішив до них з змією. Відштовхнув тигр пантеру від змії та нарешті пил спав з його очей. Побачив тигр чорну кішку перед собою. Заричав тоді він на підлу пантеру так грозно, що від одного його рику, пантера опустила голову й визнала його перемогу. Подивився цар звірів на змію та зайця й задумався:

– Вас троє, проте царем лісу може бути лише один з вас!

– Так, – погодилася змія й попросила в лева висловити свою думку. Цар звірів дозволив змії сказати й вона почала, – думаю, заєць і всі жителі нашого лісу погодяться зі мною, що нам трьом не варто між собою тягнути жереб і битися. І от чому! Вчора я бачила, як підла пантера хотіла напасти на тигра аби він сьогодні не переміг. А тигр замість того, щоб розказати про це тобі, царю, промовчав і сьогодні в чесній битві переміг пантеру. Тигр не лише сильний, а ще й благородний. Саме таким має бути наш цар!

– Саме таким, – погодився зайчик зі змією, хоча його ніхто не слухав.

– Досить! – Вимовив лев. – Відтепер, тигр, ти будеш царем нашого лісу, а тобі пантера доведеться залишити нас. Адже ти вчинила дуже погано й тобі не місце серед усіх нас! В нашому лісі всі, і великі і маленькі і слабкі і сильні мають дружити між собою й допомагати один одному. Ти дуже погано вчинила й тепер маєш подумати про свій вчинок. А вам всім покарання пантери, – лев звернувся до великих жителів лісу, – буде наукою!

Автор: Інга Квітка