Один правитель хотів заволодіти цілим світом. Був той правитель темним чаклуном. Зібрав він найзліших та найпідступніших людей з усіх куточків своїх володінь та за допомогою чарів, змусив вояків три рази перекинутись через чарівну шаблю, яка стирчала у землі.
Кожного разу, як вояка підходив до шаблі і перекидався через неї, правитель-чаклун промовляв страшне закляття і тоді людина, перетворювалася на вовкулака. Зі шкіри вилазила шерсть, гострі клики з’являлися замість зубів, а руки та ноги змінювались на лапи, з яких стирчали величезні кігті.
Вовкулаки ставали поряд один з одним і дуже скоро за спиною у правителя-чаклуна зібралося величезне військо вовкулаків, яке він повів слідом за собою.
День змінювався на новий, слідом за осінню прийшла зима, а правитель-чаклун за допомогою вовкулаків з легкістю захоплював одні землі за іншими. Адже найсильніші воїни були безсилі проти спритності хижаків, їхньої жорстокості та чарів правителя-чаклуна.
Було це доти, поки одного разу правитель-чаклун не зупинився біля земель, які здалися йому одними з найпрекрасніших у всьому світі. Трава там була зеленішою, квіти найпахучіші, а вода найчистішою. Птахи співали так щиро й натхненно, що весна в тих краях була особливою, не такою, як всюди.
Захотів правитель-чаклун і ті землі завоювати. Ступився на них та вирішив дочекатися ночі, щоб підло напасти. Вовкулаки ж тим часом прилягли біля річки, чекаючи наказу свого правителя-чаклуна. І от здалося… ніби поряд з ними хтось промайнув. Повів вухом один з вовкулаків, дивиться по сторонах, нікого не бачить. Подумав вовкулака, що йому привиділося та знову опустив голову і задрімав.
Проте довго вовкулакам не вдалося перепочити біля річки. Шерхіт почав лунати все сильніше. Дуже скоро вовкулаки підняли голови, але знову не побачили нікого перед собою, лише сітки накрили їх немов мішки.
– Нас викрили! – Закричав правитель-чаклун. – В бій!
Та було пізно. Не знали вони, що тим шляхом характерники якраз поверталися зі свого останнього походу. Помітили вони за річкою вороже військо вовкулаків, про яке характерники вже давно чули, й за допомогою чарів вмить стали невидими та перейшли по воді на інший берег. Дістали характерники сітки та гострі мечі й захопили вовкулаків у полон.
Не залишили характерники на волі і правителя-чаклуна. Його гетьман особисто хотів спіймати. Правитель-чаклун тікав, кидаючи у гетьмана блискавки та прокляття. Але гетьман, перетворившись на зайця, швидко наздогнав правителя-чаклуна й ставши знову собою, наказав йому здатися. Правитель-чаклун вихопив чарівну шаблю й вже хотів сам перетворитися на вовкулака та гетьман йому не дав.
Він вибив шаблю з рук правителя-чаклуна та наказав йому здатися. Після правитель-чаклун був змушений розчаклувати військо вовкулаків, і коли вони знову стали людьми, характерники звільнили всі завойовані ними землі, а самого правителя кинули в темницю, щоб він більше нікому не зміг завдати лиха.
Автор: Інга Квітка
