fbpx

Маленька бджілка та перша зірочка

Як тільки прокидалося сонечко, маленька бджілка вмивала личко, чистила свої крила та летіла збирати мед. Цілісінький день вона важко працювала, залишаючи ввечері мед в стовбурі одного з дерев, щоб його міг куштувати кожен, хто захоче. А потім, коли заходило сонце, знаходила найгарнішу та найпахучішу квіточку і опустившись на неї, чекала настання ночі. 

І от, коли темрява вкривала весь світ своєю чорною ковдрою, маленькій бджілці ставало страшно і самотньо. Вона дуже боялась темряви. Та, коли на небі виблискувала перша зірочка, маленька бджілка заспокоювалась. Вона розуміла, що в цій темряві вона більше не була сама і дивлячись, як інші зірки теж починають яскраво сяяти, міцно засинала. 

Вночі маленькій бджілці снилися чудові сни про те, як вони з першою зірочкою стають щирими друзями. Разом із першою зірочкою вони гуляють по темному небі, бавляться та веселяться. Ці сни були справжньою відрадою для маленької бджілки. 

Та от одного разу сонечко вже давно сховалось за обрій, вечір перетворився на ніч, але перша зірка на небі так і не з’явилась. Через це на небі не засвітили і інші зірки й місяць не прийшов на своє чергування Захвилювалась маленька бджілка: куди поділась перша зірочка? Чому вночі так темно? 

Стало маленькій бджілці дуже самотньо й страшно. До ранку вона не змогла навіть на хвильку зімкнути очей. Весь день збираючи мед маленька бджілка думала про те, куди поділась перша зірочка? Проте відповіді вона так і не знайшла.

З приходом наступного вечора все повторилось: першої зірочки знову не було на небі.  Страх від темряви скував маленьку бджілку. Вона намагалась закрити очі й заснути та це їй не вдалося. І от в голові маленької бджілки сяйнула думка: полетіти на небо й розшукати першу зірочку та дізнатись, що з нею сталось та чому тепер небо зовсім темне?

Здавалося все, що треба було маленькій бджілці – це змахнути крилами та піднятись у небо… але їй було страшно. Маленька бджілка довго вагалась, доки не зрозуміла, що страх перед польотом вночі, перемагає страх можливої втрати своєї подруги – першої зірочки, яка щоночі допомагала їй перестати боятись темряви. 

Тож маленька бджілка набралась сміливості, розправила свої крильця та полетіла вгору. І чим вище вона піднімалась у небо, тим більше рішучості з’являлось в її серці. Адже вона бачила, що темрява нічого їй не може заподіяти й це додавало їй ще більше сил та впевненості у собі. 

Діставшись до зірок, які понуро сиділи навколо однієї з хмарок і важко зітхали, маленька бджілка ввічливо привіталась та запитала в них, де зараз перша зірочка? 

 – О! – відповіла одна з зірок. – Перша зірочка захворіла. Ми не знаємо, що робити, – і зірки розступились, щоб маленька бджілка змогла побачити першу зірочку, яка лежала на хмарці і геть не сяяла. – І як нам світити тепер?  Перша зірочка завжди першою з’являлася на небі, а потім ми виходили сяяти слідом за нею, запрошували місяць із собою. А тепер ми всі не знаємо, що нам робити. 

Маленька бджілка обережно опустилась на хмарку біля першої зірочки і спитала:

– Що з тобою?

– Напевно я захворіла. Бачиш зовсім не сяю, як раніше. 

– Ех, – зітхнула маленька бджілка, – ти напевно цього не знаєш та ти моя єдина подруга. Завдяки тобі я перестаю боятись темряву. Щоночі я чекаю, коли ти засяєш на темному небі і потім спокійно засинаю.

– Не знала, що я є для когось подругою, – усміхнулась перша зірочка. – Але я дуже рада дізнатись про це і з задоволенням продовжу бути твоїм другом. Але зараз я не можу сяяти, – сумно прошепотіла вона. – А де ти живеш? Я ніколи не бачила тебе тут на небі. 

– Я живу далеко звідси – на землі. Я, маленька бджілка. Кожного дня збираю мед. Ох, мед, – і маленька бджілка ненадовго замовкла, а потім радісно заговорила. – я знаю, знаю, як тебе можна врятувати. Мед, який я збираю, він дуже корисний й обов’язково допоможе тобі вилікуватись і ти знову будеш яскраво сяяти щоночі. 

– Мед?  – здивовано спитала перша зірочка, адже на небі в них ніколи не було меду й вона не знала, що це таке. 

– Так. Мед. Він тобі сподобається. Не хвилюйся, він не тільки корисний, а ще й дуже смачний, – сказала на прощання маленька бджілка і змахнувши крилами, поспішила на землю.

Страх знову потроху огорнув маленьку бджілку. На землі було темно. Хотілось заховатись в якійсь квіточці і дочекатись ранку та сонечка. Проте маленька бджілка не могла дозволити, щоб страх темряви її переміг й вона не допомогла першій зірочці.

Тож маленька бджілка поспішила зірвати один з листочків на дереві, набрала в нього меду, скільки змогла та поспішила знову на небо. Ледве вона розкрила листочок, як попросила першу зірочку скуштувати мед. 

Перша зірочка довірилась подрузі і спробувала мед. Маленька бджілка казала правду, адже він був не лише корисним, а й дуже смачним. За мить перша зірочка знову яскраво засяяла. Зраділа маленька бджілка, коли побачила, що з першою зірочкою все гаразд. Інші зірки радісно затанцювали навколо маленької бджілки та першої зірочки й попросили її повернутись на небо.

З того часу маленька бджілка часто прилітала в гості до своєї подруги першої зірочки й пригощала її та інших зірок медом. А перша зірочка щоночі з’являючись на небі, весело підморгувала маленькій бджілці, знаючи, що десь на землі, вкладаючись спати, вона дивиться на свою подругу і перестає боятись темряви. 

Автор: Інга Квітка  

Залишити відгук