Захотіли чужинці на нашу землю напасти. Величезні кораблі пливуть по морю, везуть підлих загарбників, які хочуть народ поневолити. Застогнала тоді земля, здригнулася і от диво… морські хвилі угору піднялися, закрутилися мов дзига і повстала з води козачка-характерниця. Волосся з чорних водоростей від вітру в різні боки розвивається, очі, немов золоті зірки з неба, а в долонях справжнє сонячне проміння сяє. Подивилась характерниця на ворожі кораблі й наказала їм забиратися геть від своєї неньки. 

Лише від одного її голосу захитались кораблі у різні боки. Багато моряків у воду попадали, проте підлих загарбників це не зупинило. Хотіли вони будь-що нашою ненькою заволодіти й тому не повернули свої кораблі назад. 

Вдруге характерниця попередила, що не варто загарбникам на чужу для них землю брудними чоботами ступати. Залунав її голос ще сильніше й здійнявся вихор шалений.

Був той вихор настільки сильним, що кораблі почали перекидатись на боки. Хвилі морські високо здійнялися вгору і почали ті кораблі ковтати. Та все ж залишився один корабель, який втримався на воді й вперто поплив уперед. 

Втретє козачка-характерниця промовила, щоб вороги зупинились й коли капітан її не послухався, на море опустився страшний туман. Був той туман такий густий та темний, що нічого не стало видно попереду. 

Заблудився останній корабель з ворогами і не помітив, як відхилившись від свого шляху, зіткнувся з величезною скелею й пішов під воду. Озирнулася козачка-характерниця й не побачила жодного ворожого корабля. Закрутилися хвилі морські дзигою і щезла козачка-характерниця під морськими хвилями.   

Інга Квітка