Напередодні свята Святий Миколай, як завжди перевіряв свою чарівну книгу, в якій були записані всі гарні та погані вчинки малюків. І от диво… ще ніколи такого не було та у списку нечемнюхів Миколай знайшов, лише одну дівчинку – Іванку. Так, так, так, решта діточок по всьому світі протягом року гарно себе поводили.

Миколай почав готувати подарунки й задумався, як йому вчинити з Іванкою? Святий перегорнув свою чарівну книгу, в якій були записані всі гарні та погані вчинки малюків і прочитав, що поганого встигла накоїти Іванка.

Як виявилось, за цей рік дівчинка не вивчила одного віршика для школи, один раз перейшла через дорогу на червоне світло і от лишенько – два рази не послухала матусю. 

Звісно, через усе це, Святий повинен покласти під подушку Іванці виключно різочки, але Миколай перевірив, як поводила себе Іванка попередні роки і виявилось, що до цього року, Іванка поводила себе дуже чемно. Дівчнка завжди слухалась матусю, робила домашні завдання і дорогу переходила виключно на зелене світло. 

Шкода стало Миколаю дівчинку. Адже після свята її друзі розповідатимуть про те, які подарунки вони отримали від Святого, а Іванці доведеться зізнатися, що цього року вона засмутила Святого своєю не чемною поведінкою, і за це отримала лише різочки. 

Довго думав Святий, що робити з Іванкою і вирішив написати дівчині листа:

“Привіт, Іванка. 

Пише тобі Святий Миколай. Ти завжди була слухняною і чемною дівчинкою та цього року дуже засмутила мене деякими своїми вчинками. Тож якби мені не хотілось, доведеться покласти тобі різочки під подушку. Щоб цього не сталось, пропоную тобі дещо зробити… добрий вчинок. Так, саме добрий вчинок, але не поспішай, ти повинна зробити добрий вчинок, який має бути від щирого серця. Це нагадає, ким ти була раніше, коли гарно себе поводила. 

Якщо встигнеш зробити добрий вчинок від щирого серця до опівночі, я передивлюсь своє рішення щодо твого подарунка. Я ж бо знаю, що цього року ти хочеш отримати від мене велосипед. 

З повагою, Святий Миколай. Хатинка біля лісу”

І вклавши листа у конверт Святий вперше в житті відправив, а не отримав листа. Тому ледве він відправив послання Іванці, як відразу зазирнув у свою магічну кулю, яка допомагала йому спостерігати за дівчинкою.. 

Сказати, що Іванка здивувалась, побачивши вранці на своїй подушці лист від Святого Миколая – це нічого не сказати. Дівчинка тричі перечитала те, що написав їй Святий та спочатку не повірила, що отриманий нею лист був дійсно від Святого Миколая. 

Але слова щодо велосипеда про велосипед переконали Іванку, адже вона нікому не розповідала про свою мрію. Глянувши на різдвяний календар, який висів в її кімнаті, дівчина згадала, що сьогодні вісімнадцяте грудня. Часу до півночі залишилося обмаль, а їй треба встигнути зробити добрий вчинок та ще й не який-небудь, а тільки від щирого серця. 

Дівчинка стрибнула з ліжка, застелила його і побігла вмиватись та чистити зуби. Забігши на кухню вона хотіла схопити яблуко і побігти до школи та побачивши, що матуся насмажила купу смачних млинців, Іванка з радістю поснідала, подякувала матусі за смачний сніданок та міцно її обійняла. 

Відправившись до школи Іванка уважно роздивлялася по сторонах, шукаючи для кого б зробити добрий вчинок. Вона так захопилась завданням від Святого, що лише за ранок встигла зробити більше десяти добрих справ – перевела бабусю через дорогу, поділилась яблуком у школі, виконала домашнє завдання, яке не зробила ввечері, допомогла вчительці накреслити завдання на дошці.

Добрі справи сипались одна за одною та жодна з них не була зроблена від щирого серця, бо дівчинка думала лише про подарунок від Святого. І от, коли Іванка вже ввечері поверталась додому, помітила біля під’їзду маленького, брудного песика, який змерз та тихенько скулив. 

Серце Іванки важко стиснулось. Шкода їй стало бездомного песика. В цю мить Іванка забула про добрий вчинок, який мала зробити – дівчинка, просто взяла песика на руки і загорнувши його в свій теплий шарф, принесла додому. 

Озирнувшись по сторонах, песик гавкнув і вистрибнувши з рук Іванки, весело забігав по кімнатах. Іванка пішла на кухню й знайшовши в холодильнику трохи молока, покликала песика до себе. Він ще раз гавкнув на знак подяки за те, що йому подарували дім і з задоволенням випив молока. 

Увійшовши на кухню матуся побачила чотирилапого гостя та перш ніж встигла щось сказати, Іванка кинулася до неї і попросила залишити песика та не виганяти його на вулицю. Іванка обіцяла завжди слухатись матусю і попросила вибачення за те, що останній рік поводила себе нечемно. 

– Мені так шкода, матусю, – сказала Іванка. – Я так швидко хотіла подорослішати, що подумала, якщо перестану слухатись тебе – відразу виросту. 

– Люба моя, це так не працює. – всміхнулась матуся і міцно обійняла дівчинку. 

Новому пухнастому другу дозволили залишитись жити в кімнаті Іванки. Дівчинка поклала біля ліжка подушку, щоб песик міг спати поряд з нею та ледве дівчинка задрімала, песик забрався до неї в ліжко та поклавши хвостик під голову, міцно заснув. 

Прокинулися песик з Іванкою одночасно, почувши, як хтось намагається забратись в кімнату через вікно. Іванка відкрила очі і побачила перед собою Святого Миколая, який тримав в руках новенький велосипед. 

– Ти зробила навіть більше, ніж я очікував. – сказав Святий. – Добрий вчинок від щирого серця і ще, чого я навіть не очікував, знайшла в собі сміливість перепросити в матусі за свою погану поведінку цього року. Ти – молодець, Іванка і за це я дарую тобі велосипед. 

– Дякую. – Іванка сіла на ліжко. – Та цього року я вже отримала від вас найкращий подарунок, – і дівчинка показала на песика. – А велосипед, краще подаруй його тому, хто дійсно про нього мріє. Може хтось просив в тебе не один подарунок, а два. 

Здивувався Святий Миколай. Іванка не просто зробила добрий вчинок від широго серця, дівчинка перш за все знайшла справжнього друга, якому подарувала теплий дім. Дівчинка набралась сміливості і перепросила в матусі за свою погану поведінку й навіть відмовилась від подарунка, вирішивши, що цього року отримала все, що справді їй було потрібно.

Інга Квітка