Сховалася земля під білою ковдрою. Рипить крижаний сніг під ногами. Холодно. Морозець кусає за щоки та вуха, але не страшні козакам ні злий, лютий вихор, ні ворогиі. День і ніч оберігають вони від ворожих сил спокій рідної землі. 

Аж от Різдвяна ніч наближається. Скоро перша зірка засяє. Не знали козаки, що їхні діти та рідні цієї ночі, дивлячись на Різдвяну зірочку загадали лише одне бажання – найзаповітніше, щоб їхні батьки, сини та дідусі на Різдво були з ними вдома. 

Почула це Різдвяна зірочка і як тільки ніч прийшла на землю, сталося диво – всі козаки до своїх домівок повернулись. Ох і радості було в родинах в це світле свято, що словами, навіть не передати. Діти, дружини й батьки міцно обійняли своїх чоловіків й провели найчарівнішу ніч разом.

А коли настав ранок, Різдвяна зірка повернула всіх козаків назад й вони продовжили боронити рідну землю від підлих загарбників, згадуючи кожної миті тепло обіймів своїх малюків та рідних. 

Інга Квітка