В давні часи жила на світі прекрасна Лелека. На перший погляд пташка мала звичайні крила та коли хмари через сильні вітри скупчувалися в одному місці і заливали землю справжньою зливою, прекрасна Лелека розправляла свої крила. Сніжно-біле пір’я ставало все більшим і більшим й міцнішало – не передати наскільки. Кожна пір’їна наче наливалася справжнім залізом й пробити цей міцний щит ніщо не могло.

Злива вже не затоплювала краплинами дощу одне місце, а розсіювалася в різні боки, дощ слабшав і при цьому продовжував живити землю. Кожна травинка, квітка, дерево, тварина чи птах дуже скоро дізналися, що прекрасна Лелека допомагає їм – рятує від злив.

Тож, коли прекрасна Лелека пролітала повз них, кожна жива стеблинка тягнулася до неї, навіть закриті бутони квітів, поспішали розкритися в її бік, весело помахати пелюстками, щоб показати, як вони люблять пташку. Все живе, що росло на землі розповідали один одному про прекрасну Лелеку і дуже скоро молва про неї облетіла весь світ.

Дізнався про це один із злих чаклунів. Позаздрив він прекрасній Лелеці і тежі захотів підніматися в небо та кружляти під хмарами. Але як це зробити, коли в нього не було крил?

Довго думав чаклун, як розставити пастку, щоб заманити до себе прекрасну Лелеку і заволодіти її чарівними крилами і от що надумав! Пішов він до колодязя, який був захований під гілками величезного дерева, усіяного білосніжними квітами. Кожна квітка на ньому могла виконати чиєсь бажання, достатньо було лише зірвати її й прошепотіти, чого хочеш.

Проте не лише дерево біля колодязя було особливим. Сам колодязь той, звісно, теж був не простим. Здавна він славився тим, що з нього вода у всі річки, болота, озера, моря та океани текла.

Зірвав злий чаклун квітку з дерева та прошепотів бажання. Тієї ж миті вода із всіх річок, болот, озер, морів та океанів стрімко поспішила назад до колодязя. Пронеслася стрімким буревієм з усіх боків шаленими хвилями, а потім чаклун зірвав ще одну квітку і сонце, яке тільки-но світило, як завжди, запалало так сильно, що висушило навіть найменшу краплинку води, яка залишилася на землі.

І от зелена трава та дерева почали засихати, тварини та птахи змучені від спраги впали на землю. Змії, скрутившись в клубки, висунули язики і теж завмерли, як і все живе, що тільки-но співало, гомоніло, шепотіло, цвірінькало…

Побачили це хмарки на небі і швидко зібравшись разом, почали плакати. Такої величезної зливи ще ніколи не було. Помітила це прекрасна Лелека і розправила свої чарівні крила. Змахнула ними і піднялася високо у небо аж до хмар, щоб злива не затопила частину землі, а знову розсіялася в різні боки.

Саме на це і розраховував злий чаклун. Тільки-но прекрасна Лелека підлетіла до хмар і хотіла закрити своїми величезними білими крилами частинку землі, куди злива неслася, як чаклун зірвав ще одну квітку і забажав, щоб пташка лишилася своїх крил.

Так і сталося. Чарівні крила впали до ніг чаклуна, а Лелека стрімко полетіла в колодязь. Скільки Лелека падала вона не знала та врешті-решт вона торкнулася води і хвилі підхопили її, щоб утримати на поверхні.

Прекрасна Лелека озирнулася. Вона опинилася у пастці, з якої не знала, як вибратися. В неї більше не було крил і вона гірко заплакала. Почула її одна з рибок і визирнула до неї:

– Ти чого плачеш? – спитала рибка.

– Я втратила чарівні крила, потрапила сюди і тепер не знаю, як звідси вибратися, – і пташка розповіла про те, що сталося.

– Так ти та сама прекрасна Лелека? – спитала рибка, – про тебе всі знають. Ти допомагаєш, усьому живому, щоб їх хмарки не затопили, – розсміялася вона. – Що ж тепер і ми тобі допоможемо, – і вона покликала інших підводних жителів, щоб разом вони змогли допомогти пташці.

Зібралися підводні жителі від найменшого крабика до найбільшої акули і допомогли Лелеці вибратися з колодязя. А коли прекрасна Лелека опинилася на землі, один з крабів зірвав чарівну квітку з дерева і загадав бажання, щоб до пташки знову її крила повернулися.

Не встиг він промовити до кінця бажання, як чарівні крила знову за спиною в Лелеки виросли й вона побачила, що страшенна злива ллє немов стіна і от от скоро затопить все живе там… Піднялася пташка вгору й закрила своїми крилами частинку землі від хмар, а потім махнула одним крилом й легенько підштовхнувши хмарки, розсіяла їх.

У відповідь одна з хмарок весело підморгнула чарівній Лелеці і запропонувала принести до них злого чаклуна, щоб він більше не зміг скористатися деревом бажань та відібрати в прекрасної Лелеки її чарівні крила.

Пташка так і зробила. Злий чаклун назавжди оселився на одній з хмарок і більше не міг нікому зашкодити, а прекрасна Лелека продовжила літати по світу і закривати своїми чарівними крилами землю від страшних злив!

Автор: Інга Квітка