Я дуже рада, що познайомилася з дуже талановитою письменницею – Ірина Велика, яка пише віршовані казки-мультфільми для малечі рідною мовою і публікує на своєму Ютуб каналі.
💙💛Вона щиро ділиться з Вами своєю історією життя та творчістю!
Вітаю, я – Ірина Велика. Сьогодні хочу розказати про свій вірш «Шпак». Він був написаний у квітні 2022, і став початком мого творчого шляху.
На той час в Україні вже майже два місяці йшла війна. Звичне, спокійне життя було вщент зруйновано. Розум відмовлявся сприймати постійні сповіщення про звірства російських нелюдів. Гнітила невідомість, чи настане наступний ранок. Мій Харків щодня нищили російські ракети, бомби і снаряди. Нажахані люди ховалися у підвалах. Жили в Метро. Не було ліків. Не було харчів. Дуже багато людей, рятуючи своїх дітей, виїзжали з міста. Хтось, в більш безпечні місця України, а хтось і за кордон. Руйнувалися сім’ї.
Була розірвана і наша родина. Моя дочка, разом з моїм онучком Льовчиком виїхали з країни. Хлопчику на той час було два рочки. Різні думки роїлися в моїй голові. Чи побачимося ми знову… Як вони будуть жити на чужині… Чи залишимося ми в дитячій пам’яті Льовчика…
І як самозаспокійливе, почала вимальовуватися ідея вірша. Не про жахіття війни, а про світлу впевненість, що, де б не опинилися наші малюки, вони збережуть у своїх маленьких сердечках тепло рідної землі.
Наше спілкування з дочкою було обмеженим через нестабільну роботу мобільного зв’язку. Але мені вдалося поділитися з нею своїм задумом.
Прочитавши мій перший вірш, моя дочка і добрі знайомі підтримали ідею створення роліку на YouTube, і доєдналися до того спонтанного проєкту. Тоді це було емоційно важко. А сьогодні, це вже історія.Тож, пропоную до вашої уваги вірш «Шпак».
А перейшовши за посиланням ви зможете подивитися ролік, створений мамами і їхніми дітьми в той страшний травень. Їм довелося покинути свої домівки, але вони не втратили зв’язок з Україною: https://www.youtube.com/watch?v=7DjUJ5XyS00
Шпак (віршована історія для дітей. Авторка: Ірина Велика)
Коли танув місяць
прозорим серпанком,
з’явилось мале пташеня на світанку.
В шпакiвнi,
що добрiї люди зробили,
з мiцного яйця
воно вихiд пробило.
Беззахисне,
голе,
ледь може пищати,
але ж спромоглося шкарлупку здолати.
Щасливi i гордi його батько й мати.
Щоб сили син мав – почали годувати.
I, майже не мають вони вiдпочинку,
старанно годують єдину дитинку.
Не знали нi денної втоми й спочину,
та пісню малому спiвали шпачинну.
Якось, коти пiд шпакiвнею сiли
і довго мурчали,
наявчали i вили.
Аж, поки до бiйки жага не вхолола,
вони не зважали на все, що довкола.
Наслухавшись тих гомiнких котюгiв,
Шпачок i собi став нявчать вiд нудьги.
А прилетiвшим батькам
смiшно стало,
коли їх мале пташеня занявчало.
Було i таке.
Як зведуть горобцi
свій безлад гучний,
що не знає кiнцiв…
I вже шпаченя не нявчить, а цвiрчить.
Та вулиця різним промовкам начить…
I пiсню Синицi вже зна шпаченя.
Радiють батьки за свое пташеня.
Ще зовсім малий,
а такий голосистий.
I голос у нього –
гучний, дзвiнкий, чистий.
Ластiвки спiв став навчанню вiнець.
Вiдлуння легкi, мов весни вiтерець,
звучно журчали нiжним струмочком,
де кожна краплинка грала дзвiночком.
А в час, коли рiдну домiвку покинув,
ним створений спів, над садом полинув.
Для всiх навкруги зрозумiлий був знак:
не шпаченя – вiн.
Справжнiсенький Шпак!
У співі, що ллється
у тиші ранковій,
ми чуємо рiдне,
забуте-знайоме.
Шпак в пiсню єдину зiбрав голоси,
що змалечку знав i в серцi носив.
27.04.2022
Також з творчістю талановитої письменниці можна озхнайомитися на сторінках:
Букнет – http://surl.li/xiuaob
Surgebook – http://surl.li/gqjpaf
З повагою, автор сторінки: “Казочки для малечі рідною мовою”, Інга Квітка!
