Подяка чаклунки

Читати казку: Подяка чаклунки

В прадавні часи, на землі жили не лише люди, а й чаклуни. Відрізнялися від людей своїм вмінням літати. Мали величезні крила за спинами, керували стихіями та зцілювали людей від найскладніших хвороб. Перед тим, як відійти у вічність, чаклуни, які зазвичай жили до ста років, шукали тих, хто готовий відмовитись від людської долі й отримати здатність чаклувати. На жаль іноді люди не дивлячись на те, що чаклунські вміння передавалися виключно з доброї волі, намагалися силою заволодіти ними.

І ось одного разу…. коли троє братів поверталися з полювання додому, вони заблукали. Не помітили, як опинилися поряд зі старою чаклункою. Сиві крила заплуталися між гілками, довге волосся обійняло дерево немов павутиння. За допомогою величезних кігтів чаклунка намагалася звільнитися з пастки, але їй це не вдалося.

— Допоможіть, — прошепотіла вона.

Старший брат першим побачив чаклунку. Підійшов до неї й спитав:

— Я врятую тебе, чаклунко, але що я отримаю натомість?

— Чого хочеш, багатства? Можу начаклувати багато золота, срібла, дорогоцінних каменів, величезний замок, — сказала стара чаклунка. — Все це буде твоїм, бо бачу, дуже скоро ти залишишся ні з чим і будеш жебракувати.

— Залиш собі, — буркнув старший брат. — Віддай мені свої чаклунські вміння, тоді в мене буде і золото, і замки, і все, чого я забажаю.

— Я не можу цього зробити. Не люди обирають, кому дістануться мої вміння, а я! І начаклувати багатство за допомогою своїх сил я можу лише для когось, але не для себе.

— Що ж, — старший брат знизав плечима, — тоді залишайся тут, і пішовши уперед, пробурмотів під ніс. — Інша чаклунка мені колись казала, що наш батько заповість мені всі статки, тож я ніколи не буду бідним.

Середній брат теж підступився до чаклунки:

— Не хочеш обрати мене?

— Ні! — відповіла вона, — бачу, дуже скоро ти серйозно занедужаєш, але я можу подарувати тобі здоров’я і тоді ти ніколи не захворієш й проживеш довге життя. Зможеш побачити не лише своїх онуків, а й правнуків й навіть погуляєш на їхніх весіллях.

— Що мені до тих весіль, — незадоволено фиркнув середній брат. — Ти брешеш! Нещодавно бачився з однією такою ж чаклункою як ти й вона розповіла, що я ніколи не знатиму хвороб.

Всміхнулася стара чаклунка, але промовчала й середній брат кинувся наздоганяти старшого.

Підійшов до старої чаклунки молодший брат. Не став він питати чаклунку, чи віддасть вона йому свої вміння. Розплутав її волосся, звільнив крила від гілок та допоміг спуститися з пагорба.

— Бувай. — сказав він й зібрався йти, але стара чаклунка його зупинила:

— Зачекай, невже тобі нічого не потрібно від мене?

— Ні, — молодший брат задумався. — Я маю все, що треба. Мої батьки живі, в мене є кохана дівчина, я маю дах над головою та їжу на столі. В мене є руки та ноги, — задумався молодший брат. — Я можу працювати й все, що мені потрібно я зароблю сам. Хоча… — він подивився в очі чаклунці, — ти казала, що мій старший брат буде жебракувати, а середній тяжко захворіє, тож виконай моє бажання: подаруй старшому брату багатство, нехай забирає все, що мають наші батьки, а середньому дай здоров’я. Впевнений, прийде час і він захоче погуляти на весіллях своїх правнуків. — всміхнувся молодший брат.

— Що ж, — сказала стара чаклунка, — я виконаю твоє бажання, якщо ти виконаєш моє.

— Чого ти хочеш? — здивувався молодший брат.

— Мені без одного дня сто років і завтра я маю відійти у вічність, тож маю встигнути передати свої чаклунські вміння. — пояснила чаклунка. — Ти єдиний, хто не попросив в мене моєї сили. Замість цього ти попіклувався про рідних. Я віддам тобі чаклунські вміння і ти зможеш сам виконати те бажання, про яке просив.

І чаклунка простягнула руки до молодшого брата, з яких линуло сяйво. Переливаючись всіма відтінками сонця, сяйво пронизало серце молодшого брата. Тієї ж миті він відчув в собі неймовірну чаклунську силу, а за його спиною виросли величезні крила.

Попрощалася стара чаклунка з молодшим братом та пішла геть. Хлопець відразу втілив в життя своє бажання. Завдяки йому старший брат отримав статки від батьків, а середній прожив довге життя без хвороб й дійсно погуляв на весіллях правнуків. Найменший з братів, як і мріяв,  одружився з коханою дівчиною. Разом вони відправилися подорожувати світом, щоб допомагати тим, хто найбільше цього потребуватиме.