Найзаповітніше бажання ромашки

Читати казку: Найзаповітніше бажання ромашки

Зграя метеликів кружляла під хмарами й лише один маленький метелик самотньо сидів на траві. Звісно, він теж хотів літати зі своїми друзями та от біда, метелику не пощастило. Він народився з одним крилом. І скільки не намагався злетіти, йому не вдавалося. 

Залишалося метеликові й цього разу з сумом спостерігати за тим, як його друзі розмахують своїми крилами у повітрі, пританцьовуючи в різні боки, щоб зігрітися теплом вранішнього сонечка. 

Аж раптом метелик відчув, як над ним хтось схилився. Він подумав, що перед ним якийсь звір чи птах й закрив очі від страху, чекаючи, що буде далі. Метелик помилився. Перед ним схилився не птах чи звір, а звичайна польова ромашка. 

Вона посміхнулась і торкнувшись до його крила своїм зеленим листям, ввічливо привіталася і запитала:

— Чому сумуєш, метелику?

 — О, — зітхнув метелик і розповів ромашці про свою біду. 

 — Шкода, ти не можеш літати, як інші метелики. Але я можу це виправити. — відповіла ромашка. — Я подарую тобі свою пелюстку. З неї ми зробимо друге крило і ти зможеш кружляти над хмарами, коли захочеш. 

І перш ніж метелик встиг щось відповісти, ромашка простягнула йому одну із своїх пелюсток. Метелик приміряв її й диво, вона стала йому, як друге крило. Радості метелика не було меж. Він весело стрибав і кружляв довкола ромашки, постійно повторюючи, що не знає, чи зможе їй колись віддячити. 

Та ромашка лише посміхнулася у відповідь і сказала, що якщо він час від часу буде прилітати до неї й розповідати, що бачив, коли кружляв над хмарами, це її порадує. Бо вона щодня бачить лише шматочок землі довкола себе, а світ такий великий і прекрасний й ним хочеться милуватися без зупину. 

На жаль заповітному бажанню ромашки неможливо здійснитися. Вона лише квітка. Її коріння сидить глибоко в ґрунті й на відміну від метелика, ромашка ніколи не підніметься високо в небо. 

Метелик задумався. Йому хотілося, аби ромашка, як і він, могла кружляти у небі й побачити все, що тепер бачить він. Довго думав метелик, що можна зробити задля допомоги ромашці й вирішив зробити все можливе і неможливе, аби мрія ромашки здійснилася. 

І от здійнявшись в небо, він полетів до своїх друзів метеликів і почав розпитувати їх, чи часом не знають вони, як можна показати квітці, що робиться тут нагорі. Один за одним метелики казали, що це неможливо й лиш розгублено розводили крильцями в різні боки. Аж раптом його почув один з птахів, що пролітав поряд:

 — Тільки сонечко може зробити так, що квітка підніметься в небо й після прогулянки зможе повернутися на галявину і далі цвісти та радувати нас щодня своєю польовою вродою.

Подякував метелик птахові, змахнув крильцями та піднявся до сонечка.

 — Пане сонечко, чи не могли б ви одній квітці допомогти. В неї є мрія, вона дуже хоче… — і метелик розповів про заповітне бажання ромашки. 

Вислухало сонечко метелика, задумалося:

 — Квіти мають жити на землі й не можуть, як ти чи я кружляти у небі. Але це не означає, що здійснити заповітне бажання ромашки мені не під силу. Один раз на день, коли я прокидаюся, моє проміння дістає до самої землі. Я можу підхопити квітку і вона по моєму промінчику підніметься високо-високо, аж до самісіньких хмар. Ми покажемо ромашці, як виглядає увесь світ, а не лише шматочок галявини навколо неї й виконаємо її бажання. 

Задоволений метелик швидко повернувся до ромашки й розповів, що сонечко рано вранці виконає її заповітне бажання. Тепер щастю ромашки не було меж. Вона розквітла ще сильніше ніж була й постійно повторювала, як вдячна метеликові за те, що він не забув про неї й тепер вона зможе побачити увесь світ. 

Ледве дочекавшись ранку, ромашка підхоплена промінням сонечка дійсно піднялася, перебираючи корінчиками неначе ніжками. Сонечко разом з метеликом показали ромашці цілісінький світ. Вони кружляли над хмарами й ромашка побачила поля і ліси, гори й долини, річки та океани, а коли вечір почав спускатися на землю, туди ж і повернулася ромашка. 

З того часу сонечко, ромашка та метелик стали справжніми друзями й часто гуляли разом, милуючись з неба дивовижною красою землі.