Як нашого Захисника рідна земля та небо вберегли — 2—

Читати казку: Як нашого Захисника рідна земля та небо вберегли — 2—

«Найдобріше та найхоробріше серце в нашого Щита», — так про нього говорять Захисники та Захисниці, які пліч-о-пліч з ним рідну неньку захищали. Щит землі нашої настільки скромний, що ніколи про себе не розповідав і якби не хлопці та дівчата: ми, його родина, рідні та близькі, напевно ніколи б й не дізналися, скільки він встиг зробити для кожного з нас.

Щоб подякувати за все, одного дня до Щита завітав у гості один з Захисників. Він і розповів, скільки добрих справ встиг зробити тоді Щит. Прийшов він не з пустими руками. З собою приніс величезну кількість малюнків та листів від дітей, чиї батьки з Щитом багато років разом землю рідну захищали.

— Це вам, — і він показав перший дитячий малюнок зі словами вдячності, — від моєї дитини, коли син шукав мене, він звернувся до вас і ви зробили все, щоб я був тут з вами зараз. Ось ці малюнки від дітей, хто отримав від вас спеціальну відзнаку. Ви нікого не забули, завжди приходили нам допомогу, тож і вас і ваші вчинки добрі ми досі пам’ятаємо. — він витер сльози з очей і протягнув величезну кількість малюнків, яка опинилась на столі перед розгубленою ріднею Щита, яка до нього цього дня також в гості завітала. — Наші родини дякують вам подумки кожного дня. А це, — Захисник втретє лишив частину дитячих малюнків, — вам, щоб ви знали… — він перевів подих, — коли ми захистили неньку, повернулися до себе й побачили, скільки всього ви відбудувати тут встигли. Про таке не те, що думати, мріяти ніхто не міг. Ось, — додав він, — не знаю від кого вони. Коли я збирався до вас і про це дізналися, мені почали нести листи та малюнки цілими горами: пакунки листів вдячності та дитячих малюнків. Ледве їх зібрати зміг, щоб вам принести, — і він залишив на столі ще одну гору малюнків.

Сказати, що наш Щит розгубився, нічого не сказати. За своє життя він жодного разу не робив доброї справи заради того, щоб про це стало відомо. Ніяково стало йому. Поруч з ним була його дружина та рідні, які відкриваючи лист за листом, роздивляючись малюнки, читали теплі слова вдячності вголос нашому Щиту до самого ранку за все, що він зробив для рідної неньки та їхніх батьків.