Босорка: Пошук пухнастого згуби Вуглика

Читати казку: Босорка: Пошук пухнастого згуби Вуглика

Сценарій до колективної п’єси-печворк Босорка: Пошук пухнастого згуби Вуглика 

Драма-феєрія на одну дію

Авторка: Інга Квітка

АНОТАЦІЯ: Вересень. У будиночок карпатської чаклунки босорки приходить жінка Дарина — вчителька молодших класів, яка допомагає безпритульним тваринам. Дарина опікується ними у притулку неподалік свого будинку, знаходить для безпритульних тварин дім.

У притулку з’явився дружній, чорний котик з добрим серцем, щирий і активний з ім’ям на метелику Вуглик. Дарина шукала господарів котика, не знайшла і забрала Вуглика до себе в квартиру на першому поверсі. Одного дня Вуглик помітив у вікні метеликів і коли Дарина відчинила двері непомітно втік на вулицю й загубився.

Налякана Дарина розклеїла оголошення по місту. Жінка тиждень шукала котика, до пошуків долучились друзі та колеги. Зневірившись знайти пухнастого згубу Вуглика прийшла за порадою до босорки. Карпатська чаклунка побачила, що Дарина є справжнім ангелом для безпритульних тварин. Завдяки її доброті не лише люди, а природа та явища допомагатимуть у пошуку Вуглика. Чи вдасться Дарині знайти котика?  

ДІЙОВІ ОСОБИ

Босорка — старенька, худорлява жінка в чорній сукні з темною хусткою на голові. Її зморшкувате обличчя виблискує воском, а погляд пронизує наскрізь.

Дарина —  світловолоса вчителька початкових класів, тендітна жінка з добрими очима.

Вуглик —  актор у костюмі чорного котика.

Квіти — три акторки у костюмах ромашок.

Метелики — три акторки/актори у яскравих костюмах метеликів.

Дерева —  два актори у розлогих костюмах каштанів.

Вітер —  актор у легкому, летючому костюмі вітру. 

Веселка —  акторка у барвистому вбранні веселки.

Друзі та колеги Дарини —  три актори або акторки. 

ЯВА ПЕРША

Сцена у вигляді напів темної кімнати освітленої свічками. Стіни розфарбовані кумедними істотами. Стіл вкритий червоною скатертиною із заварником та горнятами. Зі стелі звисає пошматоване ганчір’я. 

Примітка. Ранок. У пусту кімнату заходить схвильована Дарина із сльозами на очах та фотографією свого котика, який загубився. Показує зображення глядачам у зал. Вона роззирається по сторонах. 

Дарина (голос схвильований): Пані, босорко? Доброго ранку, ви тут?

Босорка (заходить за Дариною, дивиться на жінку і бачить, що батьки її назвали так як їй написано, що вона опікується багато років безпритульними тваринами): Так, сідай, будь ласка, Дарино, вчителька початкових класів та рятівниця безпритульних тварин та птахів. 

Дарина (здивовано і розгублено): Ви знаєте, як мене звуть і хто я? 

Босорка: Звісно. Я все про всіх знаю.

Дарина (Невелика пауза. Дарина нерішуче підходить до стільця, сідає, кладе фотографію котика на стіл і винувато говорить). Дякую. Я… можливо у вас є важливіші справи, але ви всім допомагаєте, а для мене, мій пухнастий котик згуба Вуглик —  найрідніший у житті. Тиждень його всюди шукаю.

Босорка (Сідає за стіл, бере до рук фотографію і підбадьорює): Геть змучилась. Де тільки оголошень про котика нема. На кожному стовпі його фото. Вранці перед роботою в школі і ввечері місто обходиш. Під найменшу шпарину зазирнула. І друзі з колегами спати перестали. Теж котика шукають. Недарма хвилюєтесь, вже вересень. Вночі і вранці холодно. Без людини Вуглик не впорається. 

Дарина: Так і є. 

Босорка (вказує на чайник): Чай у заварнику теплий. 

Дарина (з вдячністю опускає очі, наливає чай собі та дивиться на босорку): А вам, пані босорко?

Босорка: Дякую. Мені не треба. 

Дарина (витирає сльози): Вуглика минулої зими до притулку принесли діти. Ім’я було написано на метелику-нашийнику. Я шукала його дім, але ніхто не відгукнувся і півроку тому я забрала Вуглика до себе. Він дуже слухняний, чемний кіт. Не можу зрозуміти, як він загубився? 

Босорка (кладе фотографію на стіл, говорить стверджувально) у квартирі вікна зачинені захисними сітками. 

Дарина (робить ковток чаю і ставить горня на стіл): так. Хіба непомітно вислизнув, як я відчиняла двері того дня. 

Босорка (голос босорки спокійний та впевнений, вона повторює слово “хіба”, щоб акцентувати увагу): Хіба за метеликами на галявину за якими він спостерігав з вашого вікна. 

Дарина (від хвилювання за котика не чує тону босорки, перелякано): Його не знайти? З ним щось сталося? 

Босорка (посміхається): Дарино, з Вугликом все добре. 

Дарина (видихає, в очах з’являється надія): Ви неймовірна, пані босорко.

Босорка (відмахується): Я ще нічого для тебе не зробила і впевнена, не доведеться. Завдяки тому, Дарино, скільки ти, за життя для безпритульних котів, собак, кроликів й кількох папужок зробила, а їм, ох, як потрібна була людина, мені не доведеться звернутися до сил природи, їхніх духів та явищ. Вони самі поспішають до нас, щоб тобі допомогти. 

Дарина (недовірливо стинає плечима): Я, як і всі роблю, що можу. (починає розуміти слова босорки, говорить повільно, здивовано): Які сили природи, духи та явища? Що ви маєте на увазі?

Босорка (з того боку, звідки заходили босорка та Дарина, заходять актори/ки в костюмах метеликів та розмахують руками, мов крилами. Босорка милується метеликами): Метелики подолали чималий шлях заради тебе, Дарино. 

Метелик 1 (кружляє розмахуючи крильцями, підходить до Дарини з правої сторони не перекриваючи собою стіл із Дариною та босоркою, трохи розвертається в бік до глядачів, дивиться на Дарину, сумно зітхає. У голосі відчувається провина): Вітаємо, Дарино. Ми дуже вдячні за вашу доброту і вашу, (Метелик 1 переводить шанобливий погляд на босорку) босорко. Того ранку це ми (Метелик 1 показує на себе і двох метеликів поруч) літали над галявиною і не хотіли, щоб ваш котик побіг за нами. Вибачте нас, будь ласка.

Метелик 2 (Метелик махає крильцями, наближається до Дарини і пояснює): Ми намагались повернути Вуглика до будинку.  

Метелик 3 (наближається до Дарини і говорить): Але він побачив мене над парканом і вмить опинився на ньому, а потім перестрибнув. 

Метелик 1 (розводить рученята в різні сторони): Ми наздогнали вашого котика за парканом та він виявився швидшим за нас. 

Дарина (схвильованість за Бетмена наростає в очах, розгублено вимовляє): Йой…

Метелик 3 (заспокоює Дарину): Ми злякались за Вуглика і спитали про нього у ромашок, які ростуть за парканом біля дороги. 

Метелик 2: Ромашки як і ми дуже вам вдячні. Квіти захотіли самі розповісти про вашого котика. (Метелик дивиться на місце звідки заходять три ромашки і радісно говорить): От і ромашки.

Примітка. Метелики відходять на кілька кроків в бік сцени від Дарини і зупиняються один біля одного не закривають один одного. Ромашки зупиняються на попередньому місці метеликів і розвертаються до глядачів, розмахують рученятами і голівоньками. Босорка утримує добру посмішку на обличчі. Її впевненість підкреслює, що все буде добре для глядачів. Дарина схвильовано спостерігає за розвитком подій. 

Ромашки (говорять в унісон, голоси дзвінкі): Почався дощ і Вуглик зупинився біля нас. Ми намагалися закрити собою вашого згубу та в нього трохи намокли лапки… (замовкають і зітхають)

Ромашка 1 (сумно додає): та хвостик.

Ромашка 2 (дивиться на Дарину і голос звучить обнадійливо): Неподалік нас (і показує широко розмахуючи рученятами) ростуть величезні каштани. Ми підказали Вуглику, що від дощу краще сховатись на одному з дерев. 

Ромашка 3 (радісно): Вуглик забрався на найнижчу гілочку і листя каштана, мов парасолька сховали його від дощу. 

Ромашка 1: На жаль він змерз. Вуглик робив лапками ось так. (Ромашка 1 показує як котик струсив мокрі лапки від крапель дощу). 

Дарина (тихим від хвилювання голосом): Вуглик залишився на каштані? Але ж це так небезпечно… (ніби згадує): я була там багато разів, кликала Вуглика. Його там нема. 

Босорка (спокійно хитає головою при появі двох каштанів): Зачекаймо, що скажуть каштани. 

Примітка: Ромашки зупиняються неподалік метеликів не перекривають один одного і входять два актори у костюмах каштанів. 

Каштан 1: Доброго ранку, Дарино, і пані босорко.

Каштан 2 (підхоплює другий актор): Пані босорко, ми допомогли Вуглику, але коли закінчився дощ він зістрибнув з гілочки. Я покликав його, намагався зупинити, але котик побачив (він сумно зітхає і вказує на гілочки) мій листочок, який підхопив вітер.

Каштан 1: Я теж просив котика зупинитись і зачекати, поки ви його знайдете, але Вуглик, напевно мене не почув. Він так швидко побіг за листочком, що ми навіть із своєю магічною здатністю не змогли його наздогнати. 

Примітка: невелика пауза. Дарина не розуміє, що має на увазі Каштан 1. Вона здивована.

Босорка (нахиляється вперед і спокійним тоном пояснює): Їхня здатність, як у ромашок ненадовго залишати себе на місцях, де ростуть і з’являтися, як от, перед нами. Це духи каштанів та ромашок. 

Примітка: Подив з обличчя Дарини не щезає та вона слабо посміхається. Каштан 1 і 2 теж посміхаються. 

Каштан 2: Ми не розгубились, покликали вітер і розповіли йому про Вуглика. Нас почула веселка, яка якраз з’явилась після дощу. Вона згадала, що бачила Вуглика далеко-далеко від нас і вони з вітром вирушили на пошуки котика. Веселка і вітер його точно знайдуть. 

Дарина (розгублено переводить погляд на босорку й перепитує): Веселка і вітер? 

Босорка: Так. 

Каштан 2: Вони обіцяли прийти. 

Примітка: входять актор у костюмі вітра та акторка у костюмі веселки.

Метелик 1 (стурбовано): Де котик?

Ромашка 3 (стурбовано): Вам вдалося знайти Вуглика? 

Примітка: Каштан 1 і 2 відходять на протилежний бік сцени від метеликів та ромашок. Ромашки, метелики та каштани складають долоні перед собою з надією дивляться на веселку та вітер. Коли вітер йде сценою вперед до глядачів ромашки, метелики та каштани ледве похитуються, щоб показати силу вітра. Красу явища веселки можна показати підсвітивши акторку додатково різнокольоровими ліхтариками та захопливими поглядами всіх акторів на сцені).

Веселка: Я та вітер поспішили туди, де я бачила Вуглика та пухнастий згуба звідти пішов. 

Вітер: Я ще ніколи так не хвилювався. Де я тільки не літав. Веселка дивилась згори.

Веселка: Ваш котик (завдяки ліхтарикам від веселки світло розходиться у різні боки): як щез. 

Вітер: Але ми не втрачали надію і продовжили пошуки. Ми підказували вам, Дарино, коли ви обходили місто, що не залишимо вас і Вуглика у біді. 

Дарина (повертає голову до босорки): Я ще дивувалась, пані босорко, дощу немає, а веселка сяяла неподалік мене весь тиждень, то тут, то там. (говорить радісно): Ось як тут зараз!

Вітер (посміхається): Ми знайшли Вуглика за містом між стінами одного з будиночків.  

Веселка: Котик встиг добряче налякатись. Я сяяла як могла, простягала до Вуглика кожен із своїх кольорів, щоб він заспокоївся і вийшов із схованки. 

Вітер: Я зібрав і приніс Вуглику найкрасивіші листочки з дерев поруч та він лиш сумно казав: “мяу”. 

Веселка: Ми вмовляли його вийти весь день і піти із нами до вас, Дарино.  

Вітер: Вуглик дуже сумував за вами та не наважився вийти із схованки. Ми помітили ваших друзів і колег неподалік і я (вітер трохи винувато дивиться на босорку) дмухнув в їхній бік, відніс його “мяу” і тим самим показав, де Вуглик. 

Дарина (радісно підводиться і вигукує): Він знайшовся? Де Вуглик? Пані босорко, я мушу негайно…

Вітер та веселка (схиляються вперед і говорять вдвох): Та-а-ак! За Вугликом не треба нікуди йти. Котик вже тут.

Примітка: На сцені з’являються актор у костюмі котика Вуглика і три актори/ки друзі та колеги Дарини, які ведуть котика. Вуглик радісно поспішає до Дарини, обіймає її, стає поруч з Дариною і тримає її за руку, винувато зітхає і опускає голову.

Вуглик: Дарино, вибач мене, будь ласка, я більше не буду тікати з дому, навіть, коли побачу з вікна тих, з ким би дуже хотів гратися.                   . 

Примітка: Дарина щасливо посміхається і торкається долонями ніби свого серця. Босорка підходить до Дарини і вони, друзі та колеги стоять у одну лінію. Вуглик повертається до глядачів робить кілька кроків вперед. Вуглик, ромашки, каштани, метелики виконують простий танок під музику. Всі актори посміхаються глядачам із сцени. 

Босорка говорить голосно: Добрі вчинки дуже важливі. Не забувайте піклуватись про тварин, допомагати один одному, дружити і тоді навіть, коли у вас загубиться чемний котик, який вислизне ловити метеликів на галявині (босорка суворо примружившись дивиться на Вуглика) знайти згубу допоможуть усі!  

Актори вклоняються глядачам. 

ЗАНАВІС.

Для довідки: роман «Босорка» написаний у новітньому стилі печворк отримав визнання Національного реєстру рекордів України.

Ознайомитися з колективною п’єсою можна за посиланням:

https://www.batura.com.ua/kolektyvna-pyesa-pechvork-bosorka/#ftoc-heading-1

Про відзнаки від Національного реєстру рекордів Україна за роман у стилі печворк: «Босорка» можна дізнатись за посиланням: https://ingakvitka.com/%f0%9f%8c%bc-porynte-u-svit-magiyi-nova-kazka-najzapovitnishe-bazhannya-romashky-vzhe-na-sajti-36/