Добрий чаклун та дракон

Читати казку: Добрий чаклун та дракон

В часи, коли жили дракони, а люди не створили літаків та кораблів, світом правили злі чаклуни. Серед них лиш один замість власних забаганок використовував чари, щоб допомагати. Його на відміну від злих чаклунів, називали добрим.

Вік чаклунів, якому радів добрий не відрізнявся від людського. Злі ж не в змозі насититись здійсненням власних забаганок хотіли вічного життя. Дізнавшись про водоспад вода з якого виконає їхнє бажання, злі чаклуни вирішили підкорити зеленохвостів.

Одними чарами не здолати драконів й злі чаклуни створили закляття. Якщо з зеленохвостих дістати серця, вони заснуть. При поверненні сердець необхідно сказати закляття і підкорені зеленохвості прокинуться та перенесуть чаклунів, куди їм накажуть.

Добрий чаклун вважав, що дракони мають бути вільними. Дочекавшись, поки злі вийдуть з печери зібратися у дорогу, він увійшов всередину. Дракони спали біля своїх сердець. Добрий чаклун взяв серце та мовчки повернув зеленохвостому. Той прокинувся не підкорений закляттям. Озирнувшись він побачив біля себе сплячих сородичів із серцями та заревів:

— Хто ти та що з нами зробив? 

— Це не я. — відповів добрий чаклун та розповів, хто він і що зробили злі.

— Хм, — зеленохвостий задумався. Закляття злих чаклунів драконам не перемогти та дракон єдиний знав таємницю водоспаду, який здійснював бажання вічного життя. Таємниця мала врятувати зеленохвостих від злих чаклунів. — Ми віднесемо вас до водоспаду. Розбуди драконів як мене без закляття, але тільки цього разу. Наступного промовиш разом із злими, щоб вони не запідозрили, що я знаю правду. — вирішив дракон.

—  Добре.

Добрий чаклун розбудив зеленохвостих без закляття й сородич розповів про злих чаклунів та що вони мають зробити. Дракони погодилися. Добрий чаклун дістав із них серця та поклав поруч, коли злі чаклуни повернулись до печери. Він із злими промовив закляття й дракони з серцями прокинулись підкореними. Зеленохвості пам’ятаючи слова сородича схилили голови перед злими чаклунами.

Чаклуни забрались на драконів й ті їх віднесли до водоспаду. Спустившись на землю злі чаклуни дістали серця з драконів і пішли до водоспаду, а добрий чаклун залишився із драконами. Він мовчки повернув зеленохвостим серця. Прокинувшись дракони подякували доброму чаклуну та сородичу, розправили крила та полетіли. 

— Ходімо і ми до водоспаду. — запропонував зеленохвостий. 

— Я летів, щоб вас звільнити. Мені не потрібне вічне життя. — сказав добрий чаклун. 

— Ще раз дякую тобі, добрий чаклуне, але назад без мене ти все одно не повернешся. 

Довго довелося дракону вмовляти доброго чаклуна, зрештою він погодився. Вони поспішили. Водоспад лився з скелі та коли злі чаклуни наблизилися до нього, з нього визирнула величезна хвиля. Вода перетворилась на охоронця водоспаду, який запитав:

— Злі чаклуни, навіщо вам вічне життя? 

— Ми правимо світом. Завдяки закляттю підкорили драконів. Не вистачає вічності. — заголосили злі чаклуни.

— На мене не подіє й закляття. Воду з чарівного водоспаду беруть ті, кому я дозволяю. Вам, злі чаклуни, я кажу: ні! — охоронець водоспаду відкинув хвилею злих чаклунів на берег, закував їх у водяні кайдани та заговорив до дракона та доброго чаклуна. — А ти, добрий чаклуне, навіщо тут?

— Я його вмовив. — відповів дракон замість доброго чаклуна, який скромно мовчав.  

— Що ж, добрий чаклуне, бери воду з водоспаду. Щоб допомагати людського віку недостатньо. — сказав охоронець водоспаду й щез.  

Добрий чаклун наважився випити води із водоспаду та отримав вічне життя. Дракон відніс доброго чаклуна назад і він досі допомагає всім, хто цього потребує.