Добрий чаклун та дракон

Читати казку: Добрий чаклун та дракон

В часи, коли на світі жили дракони, а люди ще не вигадали літаків та кораблів, світом правили чаклуни. Всі, крім одного доброго чаклуна були злі та жорстокі й за допомогою чарів отримували, що хотіли, ніколи не допомагаючи тим, хто потребував їхньої підтримки. Не підвладний чаклунам був лише вік, який був коротким як і людський. Знали ті чаклуни, що на іншому кінці світу є чарівний водоспад, сила якого здатна подарувати вічне життя. Проте як дістатися до того водоспаду? 

Довго думали й вирішили приборкати драконів, яких на нашій Землі йтак залишилося всього одинадцять. Проте тими темними силами, якими вони володіли, підкорити драконів було неможливо. Чаклуни зібралися разом і створили могутнє закляття. Завдяки цьому закляттю можна будь-кого поневолити, навіть дужих драконів.

Чаклунам з легкістю вдалося задумане. З того часу, поки їм були не потрібні дракони, ті міцно спали й ніхто не міг перервати їхній сон. В цей час серця драконів були поруч з ними. Чаклуни спеціально виймали їх, щоб дракони їм не заважали. Проте, коли чаклунам зеленохвості ставали в пригоді, вони повертали драконам їхні серця та промовляли закляття, завдяки якому дракони «прокидались» і беззаперечно слухались чаклунів. 

Лише одному чаклуну було шкода драконів та людей. Коли його не бачили злі чарівники, добрий чаклун намагався зробити все, щоб допомогти або врятувати тих, кому це було потрібно. Так, за допомогою світлих чарів добрий чаклун зцілював від найстрашніших хвороб людей, звірів та птахів. Нікому не відмовляв добрий чаклун й вважав, що дракони мають бути вільними й не повинні підкорятись злим чаклунам. На жаль злі чаклуни його не слухали. Вони вважали доброго чаклуна дурнем, який не цінує їхні сили та не хоче ними користуватися задля своєї вигоди. 

На відміну від доброго чаклуна злі чаклуни часто використовували драконів. Вони готувалися до подорожі на інший кінець світу, щоб отримати вічне життя. Зрозумівши, що злі чарівники ніколи не послухають його, добрий чаклун вирішив звільнити свого дракона й коли всі чаклуни заснули, добрий чаклун повернув серце своєму драконові, й замість того, щоб вимовити страшне темне закляття, яке б мало підкорити дракона, схилив перед ним голову. 

Спочатку зеленохвостий відкрив очі та озирнувся. Він побачив, що навколо нього нібито «сплять» інші дракони. Згадав, як злі чаклуни наклали на нього чари й він зробив все, що йому наказували. Тож побачивши перед собою доброго чаклуна, дракон заревів:

— Хто ти такий та що зі мною зробив? 

— Я нічого тобі не робив. Це не я, — спробував пояснити добрий чаклун та дракон його не слухав. Зеленохвостий видихнув і з його величезної зубастої пащі полилося гаряче полум’я. 

Перш ніж добрий чаклун встиг щось вимовити, прокинулись злі чаклуни та поспішили промовити своє страшне темне закляття. Дракон вмить схилив перед ними голову та спитав, що він може для них зробити. Довго злі чаклуни сварили  доброго чаклуна, адже він ледь не відпустив одного з драконів й попередили, що якщо добрий чаклун ще раз їх не послухається, вони не візьмуть його у подорож й він не отримає вічного життя. 

Злі чаклуни не розуміли, що їхні слова не лякають доброго чаклуна. На відміну від злих, він ніколи не думав про те, щоб жити вічно. Йому лише подобалось допомагати іншим…. тим,  хто цього потребує. Він сподівався, що з часом інші чаклуни помітять, як гарно робити добрі справи й теж стануть таким, як він. Тому, коли наступного разу всі чарівники заснули, добрий чаклун знову вирішив розбудити дракона, щоб все-таки відпустити його на волю й допомогти його сородичам. 

Ледве прокинувся зеленохвостий, як замість того, щоб тікати, почав розпитувати доброго чаклуна, чому той вирішив йому допомогти. Дізнавшись, що добрий чаклун не хоче, щоб дракони були зачаровані та поневолені, він розповів для чого чаклунам потрібні дракони й про те, що на жаль вічне життя злим чаклунам не потрібно для того, щоб робити добрі справи й допомагати іншим. Добрий чаклун зізнався, що скільки не просив аби злі чаклуни нарешті почали використовувати свої чарівні вміння задля добра іншим — все було марно.   

Задумався зеленохвостий. Він знав про чарівний водоспад та його таємницю, про яку злі та добрий чаклун нічого не знали. Замість того, щоб тікати, він вирішив залишитись з добрим чаклуном. Наступної ночі вони розбудили інших драконів. Одинадцять драконів обступили доброго чаклуна й зібралися його спопелити, як зеленохвостий попросив їх вислухати його. 

Зеленохвостий дракон розповів про те, чого прагнуть злі чаклуни й попросив підкоритися волі злим чаклунам поки, вони не прилетять до чарівного водоспаду. Адже злих чаклунів дракони не могли перемогти. Ті їх вмить зачарують. 

Послухалися дракони зеленохвостого і добрий чаклун промовив закляття, щоб десять драконів заснули, крім одного, який більше не був зачарованим. Їм залишилось лише одне — чекати.

І ось настав той день, коли злі чаклуни вирішили, що прийшов час збиратися в омріяну подорож до чарівного водоспаду. Злі чаклуни взяли серця своїх драконів та повернули їх зеленохвостим у груди. Перш ніж дракони відкрили очі, злі чаклуни прошепотіли закляття. Дракони всі, крім зеленохвостого знаходились під дією закляття, проте навіть він схилив голову, щоб не викликати підозр. Злі чаклуни поспішили забратися на драконів і наказали їх віднести до чарівного водоспаду.

Один за одним разом з вершниками, дракони піднялись у небо. Їхні величезні крила закрили навіть сонце, яке потім знову визирнуло з-під їхніх крил та продовжило сяяти. Чаклуни ще не встигли отямитись, як дракони перенесли їх на інший бік землі прямісінько до чарівного водоспаду. 

Спустившись на землю, злі чаклуни наказали драконам чекати, а самі відправились вперед. Натомість добрий чаклун удав, наче щось шукає та насправді він не поспішав залишати свого дракона. Зеленохвостий попросив зняти з усіх драконів чари. Добрий чаклун послухався зеленохвостого і звільнив всіх драконів від чарів. Дракони вмить розправили крила і полетіли геть. Лише зеленохвостий залишився біля доброго чаклуна. 

— Час йти до чарівного водоспаду. — порадив зеленохвостий. 

— Мені не потрібне вічне життя. — відповів добрий чаклун. — Я лише хотів звільнити вас, драконів, від наших чарів. 

— Дякую тобі, але і я хочу віддячити за те, що ти спочатку звільнив мене, а потім і інших. Ми — дракони на добрі вчинки завжди відповідаємо добром. Поспішаймо до чарівного водоспаду.

І добрий чаклун разом з зеленохвостим відправились до водоспаду. Прозора та прохолодна вода, що лилася з високої скелі розділеної навпіл, ніби запрошувала всіх, хто сюди прийшов. Здавалося все, що потрібно це підійти до чарівного водоспаду та напитися з нього води. Але як тільки злі чаклуни зробили крок до омріяного чарівного водоспаду, з нього визирнула величезна хвиля, яка закрутившись у різні боки, перетворилась на величезне водяне чудовисько. 

— Чого вам треба? 

— Вічного життя. 

— «Вічного життя»? — прогриміло водяне чудовисько. — Ви заслуговуєте на нього? Навіщо вам потрібна вічність?

— Тобто? — не зрозуміли злі чаклуни. Ми настільки могутні, що змогли підкорити собі навіть драконів. Завдяки магії ми можемо отримати будь-що і підкорити будь-кого. У світі нам немає рівних. Все чого нам не вистачає — вічності. 

— Ви не відповіли на питання: навіщо вам вічність, — водяне чудовисько махнуло рукою і відкинуло злих чаклунів якнайдалі далі від водоспаду. Не встигло чудовисько продовжити, як чаклуни почали кидати в нього темними закляттями. Але на водяне чудовисько не діяло жодне з них. Чудовисько лише розсміялося і з його пащі вилетіли чорні хвилі, в яких сяяли золоті блискавки. — На мене не діють жодні чари. Взяти води з чарівного водоспаду можуть лише ті, кому я дозволю, а вам я не дозволяю, — закричало водяне чудовисько і з його пащі полилася вода, яка відкинула злих чарівників у різні боки. Хвилі міцно скували кожного з них.

Водяне чудовисько нарешті помітило доброго чаклуна й також за допомогою величезної хвилі штовхнуло його вбік. 

— Зачекай. — попросив дракон і рішуче виступив вперед. — Цей чаклун добрий. Він не такий, як вони,  — і дракон розповів водяному чудовиську, як добрий чаклун звільнив його та інших драконів від чарів злих чаклунів. Як він єдиний серед них усіх чаклунів, хто використовує свої сили, щоб допомагати іншим. 

Вислухало зеленохвостого водяне чудовисько і вирішило, що добрий чаклун єдиний, хто заслуговує на вічне життя. Він дозволив доброму чаклунові напитися води з чарівного водоспаду та побажав йому завжди залишатися таким, яким він є. Що стосується злих чаклунів,  водяне чудовисько залишило їх в себе, щоб вони задумались над своїми вчинками й, розкаявшись, спробували змінитись. 

Зеленохвостий попрощався з водяним чудовиськом та відніс доброго чаклуна назад до його дому. Відтоді зеленохвостий і добрий чаклун подружилися. Дракон часто навідував друга, радіючи, що завдяки йому добрий чаклун має цілу вічність, щоб допомагати тим, хто цього потребує.