Маленький їжатець

Читати казку: Маленький їжатець

Лісові мешканці обожнювали річку поруч з лісом та вона мала ухил з стрімким потоком. Маленький їжатець шукав місце для будиночка, побачив берег з водою квітами та деревами й вирішив тут оселитись. Рити довелося довго. Широкі тунелі змінювались вузькими проходами через щільний ґрунт та крихта не зупинявся, поки не відчув, що буде затишно та спокійно.

Було темно і він піднявся на берег, взяв води та зібрав квітів. Вони стали ліхтариками у будиночку. Маленький їжатець пішов до лісу, знайшов ягоди та фрукти й поласував, повернувся та задрімав.

Стемніло і крихта вирушив до берегу. Він дивився на слонів у річці та не наважився увійти у воду та дізнатися, чи зможе втриматись на ній.

Великі звірі змінили направлення річки. Єнот увійшов у воду. Його підхопили хвилі й стрімко понесли вниз. Переляканий хижак запищав. Він намагався плисти до берега та слони замахали лапами і єнота віднесло до маленького їжатця.

Крихта не став чекати, поки слони допоможуть і кинувся у воду. Він швидко гріб і радів, що його тримає вода. Поява їжатця налякала єнота й він зойкнув.

— Я тебе не бачив тут. Хто ти? — він кружляв у вирі воді. — Виглядаєш загрозливо, хоч і маленький.

— Я їжатець. — він посміхнувся і простягнув лапку. Єнот схопився за неї і крихта йому допоміг вибратись на берег. Слони побачили, що він впорався й вдячно замахали лапами. — Я живу он там. Тільки сьогодні оселився.

— Дякую.

Єнот запам’ятав, де живе його рятівник. На наступний ранок він взяв у себе ягід та фруктів і відніс їх до будиночку маленького їжатця.