Наймогутніші чаклуни-охоронці

Читати казку: Наймогутніші чаклуни-охоронці

За прозорою скелею було особливе джерело. Троє наймогутніших чаклунів усіх часів — дідусь, син та онук за допомогою найсильнішої прадавньої магії одного дня створили воду, краплі якої було достатньо для зцілення найтяжчих, невиліковних хвороб. Легенда про особливе джерело стрімко облетіла світ й знайшлося багато хворих, які поспішили до наймогутніших чаклунів-охоронців перевірити на собі цілющі властивості джерела. Хворі брали воду з джерела та зцілювались, відьмаків що приходили —  наймогутніші чаклуни-охоронці проганяли.  

Щоранку дідусь першим заступав на варту. Маючи величезні білі як перший сніг крила, які ніколи не втомлювались, він до ночі літав у небі, щоб не пропустити до джерела відьмаків. Син наймогутнішого чаклуна допомагав батькові охороняти цілюще джерело. Його силою були долоні. В руках з’являвся найгостріший та найпрозоріший меч, всередині якого можливості розділялися наполовину. Одна сторона меча мала здатність зцілювати як джерело, інша — ранила. Завдяки мечу він міг зупинити тих, хто намагався викрасти цілющу воду й скористатися нею для недобрих намірів. Найменший же за допомогою очей вибудовував довкола джерела невидиму стіну, пробити, яку, щоб дістатися до води не міг ніхто, крім нього.

Здавалося втрьох вони легко збережуть джерело та відьмаки, які на відміну від них використовували злу магію швидко знесилювались й заради відновлення хотіли заволодіти джерелом.

Зібравшись разом вони не маючи крил використали силу стихії вітру та полетіли до цілющого джерела. Першим їх помітив найстарший з наймогутніших чаклунів-охоронців. Він змахнув своїми білосніжними крилами й зупинившись перед ними, спитав:

— Чому прилетіли сюди? 

— Хочемо швидко відновлюватись після чаклувань. Віддай нам джерело й ми не зачепимо тебе. 

— Ні, ви не отримаєте джерело. — сміливо відповів охоронець. — Вода з нього допомагає хворим.

Почули це злі відьмаки й почали чаклувати. Сильні крила дідуся перестали його тримати, і чаклун-охоронець полетів вниз. Побачивши це його син підхопив батька та поніс його до цілющого джерела. Поклавши біля джерела він повернувся до відьмаків з мечем, який з’явився в руці та темні закляття посипалися на нього й він впав на землю. Найменший з них побудував навколо дідуся та свого батька невидимі стіни, які мали стримати відьмаків, а сам зачерпнув води в долоні, відніс спочатку дідусеві, а потім батькові.

Цілюща вода швидко допомогла наймогутнішим чаклунам-охоронцям. Найстарший з них розправив білосніжні крила, стіна відчинилася та він полетів назустріч до відьмаків. Його син за допомогою меча з легкістю їх перемагав, поки останній з них не впав на землю. Через їхню кров, яка пролилась по землі, отруєну злою магією — зів’яла трава, що росла на ній. Приклавши меча стороною зцілення до тієї частини, він дочекався щоб ожила трава. Відьмаки щезли, а троє наймогутніших чаклунів-охоронців продовжили охороняти цілюще джерело й дарувати зцілення лише тим, хто цього справді потребував.