Пригоди пінгвіна-татуся

Читати казку: Пригоди пінгвіна-татуся

В одному зоопарку жила чудова родина пінгвінів: тато та мама, які доглядали за маленьким яйцем. Невдовзі з яйця мало вилупитися чарівне пінгвіненя, а тут ще матуся-пінгвін захворіла. Лікарі прийшли до їхньої клітки в зоопарку й кудись забрали матусю. Залишився пінгвін-татусь сам доглядати яйце. Дивився він за ще не народженим дитинчам вкрай уважно, ні на крок від яйця не відходив. Хвилювався, щоб нічого з ним не сталося.

І от яйце вперше ворухнулося. Не встиг пінгвін-татусь його зупинити, як воно покотилося по землі прямісінько до клітки, де жили хижі тигри.

Ні! — закричав схвильований пінгвін-татусь і кинувся за яйцем. Ледь добіг до виходу, як згадав, що двері його клітки міцно зачинені.

Вирішивши не гаяти часу, пінгвін-татусь кинувся прямісінько до ґрат, але на відміну від крихітного яйця, протиснутися через них йому було важко. Пінгвін тиснув на ґрати так сильно, що одна з них трохи розхиталася. Дуже скоро пінгвін-татусь був на волі й перш ніж яйце впало до лап одного з хижих тигрів, який якраз прогулювався поряд, пінгвін відштовхнув його лапою.

Тигр здивовано подивився на пінгвіна, не розуміючи, що відбувається. Пінгвін-татусь озирнувся й помітив, що яйце стрімко покотилося до води, де якраз купався величезний бегемот. Пінгвін-татусь злякався, що бегемот розчавить маленьке яйце, яке от-от мало торкнутися води біля страшного звіра й підстрибнув щодуху. Йому навіть здалося, що незграбні крила допомогли долетіти до бегемота. Він плюхнувся в воду та перевернувшись на живіт, впіймав яйце. Ледь бідолашний встиг видихнути, як яйце знову ворухнулося!

Пінгвін-татусь швидко поплив до берега, щоб перекласти яйце й вибратися з води, як воно знову ворухнулося, впало на землю і покотилося. Пінгвін-татусь поспішив за ним, а яйце потрапило до клітки з єнотами. Перш ніж пінгвін-татусь вигадав, як забратися всередину, один з єнотів дістав зі схованки ключ від своєї клітки та відчинив пінгвіну двері.

Заходь. — запросив єнот пінгвіна. — В тебе є ключ?

— Звісно,  — всміхнувся єнот та простягнув яйце пінгвіну. — Ми виходимо з клітки, коли забажаємо. Точніше, коли людей немає поряд.  — зізнався він пінгвіну.  — Інакше в мене б давно відібрали цей ключ. — Тримай свого малюка міцніше, — і він показав на своїх дитинчат, які весело бавилися на дереві,  — скоро вони підростуть і ми назавжди втечемо з цього зоопарку й будемо вільні.

 — Вільні?  — спитав пінгвін-татусь. — А як це?

 — Ми зможемо робити все, що забажаємо. Люди більше не будуть тримати нас в цих маленьких клітках і вирішувати, коли нам їсти, лягати спати та як нам жити.

 — А візьмеш і мою родину з собою? — спитав пінгвін-татусь.

 — Звісно, — пообіцяв єнот, — разом веселіше!

Подякував пінгвін-татусь єноту та повернувся назад до своєї клітки. Тільки-но поклав яйце на місце, як почув писк. Шкаралупа тріснула і маленьке пінгвіненя визирнуло з яйця.

— Піп, піп.

Від радості пінгвін-татусь заплакав та міцно пригорнув до себе маля. Так вони просиділи дуже довго аж поки він не сказав:

— Якби ж тебе зараз побачила матуся…

— Я бачу, любі мої, — пінгвін-матуся і пригорнула їх до себе.  — Виявилося я переїла вчорашньої риби. Зараз все добре і ми знову можемо бути разом. Знаєш, там за цими ґратами дуже красиво, сумно, — вона зітхнула, коли побачила, як люди лагодять решітку, — нам звідси ніколи не вибратися. Я б дуже хотіла, щоб наш малюк був вільним. — А що це з нашими ґратами?

— Не хвилюйся,  — і пінгвін-татусь розказав, як зустрів єнота і той пообіцяв взяти їх з собою.

— Ти лишав малюка самого? — розхвилювалася матуся, — а що ти робив у клітці єнота? Мене ж не було всього кілька годин, що ти встиг зробити? — спитала вона.

— А це, — таємниче сказав пінгвін-татусь і підморгнув малюку,  — вже зовсім інша історія.