Різдвяна подорож песика

Читати казку: Різдвяна подорож песика

Сніжинки весело спускалися на землю напередодні Різдва. Морозець розгулявся. Хлопчик із першого будиночка за лісом цілий рік мріяв про чотирилапого друга. Він написав про це Санта Клаусу і песик, якому Санта зав’язував святкового бантика отримав надважливе завдання — до ранку встигнути дістатися до хлопчика.

Тільки-но Санта Клаус відвернувся пухнастий малюк, який також мріяв про нового друга зазирнув на стіл з листами від дітей. Він прочитав, що йти треба через ліс до першого будиночка та непомітно вийшов з резиденції. Песик обійшов Санту із санчатами та поспішив до лісу. Підстрибуючи він вчився гавкати, але писк швидко розсіювався. Крок ще один й пухнастий малюк збився з дороги. Дерев стало більше, а дорога перед ним із широкої стежки стала схожа на крихітну змійку.

— Невже я заблукав?

Песик підняв голову й побачив, як вітер колихаючи гілки закрив деревами сонце. Стало темно. Злякавшись власної тіні пухнастий малюк стрибнув вбік та скотився з гірки на замерзле озеро. Крига тріснула і песик провалився у холодну воду. Білочка, їжачок, вовк і лисичка його потягнули до берега. Руда щезла та повернувшись із в’язаними шкарпетками допомогла пухнастому малюку їх одягнути на лапки.

— Думала зробити собі подарунок на Різдво та тобі потрібніше.

Перш ніж песик встиг подякувати вовк обережно його взяв на спину й поніс до ялинки. Перед ялинкою палало багаття і ведмедик заварював для мешканців лісу різдвяний напій з шипшини, малини, калини та меду. Ведмедик простягнув песику величезне горня та запросив зігрітися біля вогню. Пухнастий малюк подякував і сів поруч із ведмедиком. Він скуштував різдвяного напою й зігрівшись не помітив як задрімав. На небі засяяла перша зоря, коли песик відкрив оченята.

— Як ти тут опинився? — схвильовано спитав ведмедик. 

— Ех! Санта Клаус із цим бантиком, — він поправив бантика, щоб той не розв’язався й розповів про хлопчика до якого мав встигнути до ранку.

— Ми тобі допоможемо. — відповіла білочка. — Ти знаєш, куди йти? 

— Потрібно обійти ліс до першого будиночку. — сказав пухнастий малюк.

— Це не далеко, я знаю коротший шлях. — зрадів ведмедик. —  Перша зоря на небі. Можеш відсвяткувати із нами, а потім ми проведемо тебе до нового друга. До ранку встигнемо.

— А як ви святкуєте? — спитав песик.

— О, — підхопила білочка, — в нас все традиційно. Кожен приносить щось смачне: зернята, листа, яблука, мед, горішки і ще багато всього. Ми вечеряємо та відкриваємо подарунки. Бачиш, — і вона показала на величезну купу пакунків довкола ялинки, які вони принесли поки пухнастий малюк дрімав.

— Скільки подарунків, — захопливо прошепотів песик.

— Там і для тебе є. На згадку про нас. — всміхнувся їжачок.

— Для мене? Правда? — зрадів песик. Не втримавшись він весело гавкнув. Цього разу вийшло краще.

— Звісно, сподіваємося ти цей святковий вечір проведеш з нами.

— Так. — погодився пухнастий малюк. — Може я й наступного року прийду до вас.

— Будемо раді. — сказав вовк.

Мешканці лісу пригостили песика вечерею і почали відкривати подарунки. Один з них із листя та ялинкових гілочок з шишечками дістався пухнастому малюку. Він хотів розірвати пакунок, але білочка порадила його відкрити із новим другом. Погодившись пухнастий малюк пішов за ведмедиком і лісовими мешканцями.

І от коли їм залишилося кілька кроків мешканці лісу помітили санчата Санта Клауса. Скерувавши оленів вниз Санта зупинився біля них:

— А я шукав тебе, песику, щоб розповісти про коротший шлях до будиночку хлопчика, — але бачу мешканці лісу допомогли тобі. Ну, ж бо, сідайте всі до санчат! Мені ще купу подарунків розвезти. Буду радий, якщо й мені допоможете.

Почувши це пухнастий малюк та мешканці лісу весело застрибнули до саней. До ранку вони з Сантою розвезли подарунки. Санта Клаус повернув песика до порогу будиночка хлопчика й попрощався з ним до наступного року. Мешканці лісу також нагадали про своє запрошення. Песик залишившись сам —  гавкнув. Цей «гав» був чіткий та гучний. Його почув хлопчик, який швидко збіг сходами до дверей.  

Відчинивши двері хлопчик побачив на порозі песика. Він міцно обійняв пухнастого малюка і у відповідь той завиляв хвостом. Песик розповів про мешканців лісу і Санту. Разом вони відкрили пакунок в якому було все для різдвяного напою.

Ось так перший ранок Різдва став чудовим початком їхньої дружби!