Різдвяне диво для Василька: заповітна мрія — перемога

Щороку на Різдво трапляються справжні дива та особливі, добрі мрії, які називають “заповітними” і досі деколи не здійснюються. Їх не під силу виконати звичайним зорям, а перша різдвяна про них не знає. 

Особлива, добра, заповітна мрія нашого маленького сусіда, хлопчика на ім’я Василько як і наша з вами, щоб ми перемогли, його тато повернувся додому і наші Захисники та Захисниці завжди були із рідними та близькими на жаль не здійснилась. 

Сумний Василько вийшов на вулицю, де сяяла перша різдвяна зоря і спитав:  

— Якщо мою мрію не під силу здійснити зорям, чому ти не можеш цього зробити? 

Перша різдвяна зоря почула Василька, побачила в його очах особливу, добру, заповітну мрію, забрала її до себе і попросила зір принести їй всі мрії, як у хлопчика Василька.

Зорі полетіли до відчинених фіранок, дверей, димарів бережно взяли до рученят із наших з вами снів і слів особливі, добрі, заповітні мрії та віднесли їх до першої різдвяної зорі.  

Силуети особливих, добрих, заповітних мрій блакитно-жовтими тінями з’явились довкола першої різдвяної зорі і вона їх здійснила. 

Василько не встиг повернутися додому, як почув голос тата, який покликав його: 

— Василько, я вдома! Із Різдвом тебе! — тато-захисник міцно обійняв сина і показав на небо, на якому сяяв наш стяг із словами: “ми перемогли”!