Святий Миколай та Іванка

Читати казку: Святий Миколай та Іванка

Напередодні свята Святий Миколай, як завжди перевіряв чарівну книгу, в якій були записані всі гарні та погані вчинки малюків. І от диво… ніколи такого не було та у списку нечемних, Миколай знайшов, лише одну дівчинку — Іванку. Так, так, так. Крім Іванки дітлахи у всьому світі гарно себе поводили протягом року.

Миколай почав готувати подарунки й задумався, як йому вчинити з Іванкою? Святий перегорнув свою чарівну книгу, в якій були записані всі гарні та погані вчинки малюків і прочитав, що поганого встигла накоїти Іванка.

Як виявилось, за рік дівчинка не вивчила одного віршика для школи, один раз перейшла через дорогу на червоне світло й от лишенько — два рази не послухала матусю. 

Звісно, через усе це, Святий мав покласти Іванці під подушку різочки, але Миколай перевірив, як раніше поводила себе дівчинка й виявилось, що до цього року, Іванка була чемною. Дівчинка слухала матусю, робила домашні завдання і переходила дорогу тільки на зелене світло. 

Шкода стало Миколаю дівчинки. Після свята її друзі розповідатимуть, які подарунки вони отримали від Святого й Іванці доведеться зізнатися, що цього року вона засмутила Святого своєю не чемною поведінкою, і за це отримала лише різочки. 

Довго думав Святий, що робити з Іванкою і вирішив написати дівчині листа:

«Привіт, Іванко. 

Пише тобі Святий Миколай. Ти слухняна і чемна дівчинка та цього року засмутила мене. Якби мені не хотілось, доведеться покласти тобі різочки під подушку. Щоб цього не сталось, пропоную дещо зробити, а саме добрий вчинок. Так, добрий вчинок, проте він має бути від щирого серця. 

Якщо встигнеш до опівночі, я передивлюсь своє рішення щодо твого подарунка. Я ж бо знаю, що цього року ти хочеш отримати від мене ровера. 

З повагою, Святий Миколай. Хатинка біля лісу»

І вклавши листа у конверт Святий вперше відправив, а не отримав листа. Відправивши послання Іванці, Миколай зазирнув у свою магічну кулю, яка допомагала йому спостерігати за дівчинкою. 

Сказати, що Іванка здивувалась, побачивши вранці на своїй подушці лист від Святого Миколая — це нічого не сказати. Дівчинка тричі перечитала, що написав Святий, перш ніж повірила, що отримала листа від Святого. Бо єдиний, хто знав про омріяний подарунок, був Святий. 

Глянувши на різдвяний календар, який висів в її кімнаті, дівчина згадала, що сьогодні вісімнадцяте грудня. Часу до півночі залишилося обмаль, а їй треба встигнути зробити добрий вчинок, ще й від щирого серця. 

Дівчинка стрибнула з ліжка, застелила його і побігла вмиватись та чистити зуби. Забігши на кухню, вона хотіла схопити яблуко і побігти до школи. Але побачивши, що матуся насмажила купу смачних млинців, Іванка з радістю поснідала. Подякувавши матусі за смачний сніданок, дівчинка міцно її обійняла. 

Відправившись до школи Іванка уважно роздивлялася по сторонах, шукаючи для кого б зробити добрий вчинок. Вона так захопилась завданням від Святого, що лише за ранок встигла перевести бабусю через дорогу, поділитись яблуком у школі, допомогти вчительці накреслити завдання на дошці й ще і ще купу всього.

Добрі справи сипались одна за одною та жодна з них не була зроблена від щирого серця, бо дівчинка думала лише про подарунок від Святого. І от, коли Іванка ввечері поверталась додому, помітила біля під’їзду маленького, брудного песика, який змерз та тихенько скулив. 

Серце Іванки стиснулось. Шкода їх стало бездомного песика. Не роздумуючи, що це є добрий вчинок, чи ні — взяла песика на руки. Огорнувши пухнастика теплим шаликом, принесла додому. 

Песик весело гавкнув. Вистрибнувши з рук Іванки, забігав по кімнатах. Іванка дістала з холодильника молока та покликала песика до себе. Він ще раз гавкнув, ніби дякуючи, що дівчинка взяла його до себе та з задоволенням скуштував молока. 

Увійшовши на кухню матуся побачила пухнастика та перш ніж встигла щось сказати, Іванка кинулася до неї й попросила залишити песика:

— Мені дуже шкода, матусю, — сказала Іванка. — Я надто швидко хотіла подорослішати, що подумала, якщо перестану слухатись — відразу виросту. 

— Люба моя, це так не працює. — всміхнулась матуся і міцно обійняла дівчинку. 

Новому пухнастому другу дозволили залишитись в кімнаті Іванки. Дівчинка поклала подушку біля ліжка, щоб песик спав поруч із нею. Але не встигла дівчинка задрімати, як пухнастик забрався на її подушку та поклавши хвостик під голову, міцно заснув. 

Прокинулися песик з Іванкою одночасно, почувши, як хтось намагається забратись в кімнату через вікно. Іванка відкрила очі й побачила перед собою Святого Миколая, який тримав в руках справжнього ровера. 

— Ти зробила навіть більше, ніж я очікував. — сказав Святий. — Добрий вчинок від щирого серця і ще, чого я навіть не очікував, знайшла сміливість перепросити в матусі за погану поведінку цього року. Ти — молодчинка, Іванко, й за це я дарую тобі ровера. 

— Дякую. — Іванка сіла на ліжко. — Та цього року я вже отримала від вас найкращий подарунок, — і дівчинка показала на песика. — А ровер?! Краще подаруй його тому, хто дійсно про нього мріє. 

Здивувався Святий Миколай. Іванка не просто зробила добрий вчинок від щирого серця. Перш за все дівчинка знайшла справжнього друга, якому подарувала теплий дім. Крім цього набралась сміливості й перепросила в матусі за погану поведінку й навіть відмовилась від подарунка, вирішивши, що цього року отримала все, що справді їй було потрібно.