Вічне кохання Володарки зір та Володаря морів

Читати казку: Вічне кохання Володарки зір та Володаря морів

Коли ніч ховала небо під темну вуаль, зі своїх володінь виходила прекрасна Володарка зір. Її довгі коси, створені з мільйонів зоренят, підхоплював вітер, розпускаючи хвилями по всьому небу, щоб прикрасити його ліхтариками.

Кожна зоря намагалася сяяти настільки яскраво, аби Володарка помітила саме її, і вона отримала можливість зробити добру справу. Адже коли на землі хтось наважувався промовити найзаповітнішу добру мрію, Володарка — почувши ці думки, а чула вона лише добрі задуми та мрії, обирала одну зі своїх зір, підхоплювала її своєю прозорою долонею і відпускала виконати те бажання.

Обрана зоря, підхоплена вітром, милуючись всіма дивовижно-неповторними барвами ночі, відлунню ліхтариків на небі та відображені, немов у дзеркалі неймовірно-прекрасної Володарки зір у морських хвилях, спускалася вниз.

Цієї миті найбільше чекав Володар морів. Він уважно спостерігав за тим, як зоря торкається землі біля того, хто про щось дуже і дуже мріяв, здійснює його чи її найзаповітніше бажання. Після цього зірочка поспішала до берега моря.

Якщо до найближчого моря було дуже далеко Володар морів розділяв морські хвилі на краплі. Вони стрімко летіли на зустріч до зорі, підхоплювали її та відносили на небо, дбайливо повертаючи Володарці зір золоту крихту, щоб вона могла виконати ще чиєсь найзаповітніше бажання.

Так тривало багато часу, доки однієї ночі страшне чудовисько не помітило, як зоря виконавши бажання поспішила до Володаря морів. Він вийшов на берег, підхопив зорю за допомогою краплини води та відправив її до Володарки.

Побачило це чудовисько, зрозуміло, що за допомогою зір можна здійснювати будь-які бажання й позаздрило Володарці зір. Задумалось чудовисько, як вкрасти зорі Володарки?

Вирішило що наступної ночі теж загадає бажання. Проте його мрія не була найзаповітнішою. Отруєна злобою, підлістю й жагою поневолити Володарку зір та заволодіти всіма її зірочками, потворна примха залишилась не виконаною, бо Володарка її навіть не почула.

Розізлилося чудовисько і відправилося до найзліших чаклунів. Розповіло їм що тим, хто володітиме зорями Володарки не доведеться чаклувати. Зорі здійснюватимуть все що їм заманеться.

Вислухали злі чаклуни чудовисько і погодилися викрасти зорі у Володарки. Дочекалися ночі і, змахнувши своїми кажанячими крилами, піднялися у небо.

Не встигла Володарка розпустити свої коси з зір по небу, як чаклуни із чудовиськом на неї напали. Обступили її з усіх боків. Але Володар морів, який милувався відображенням коханої у морських хвилях чекаючи на зорю, їх помітив. Він здійняв морські хвилі і закривши ними Володарку та її прекрасні коси з зір, ув’язнив злих чаклунів та чудовисько у темниці з води.

Прекрасна Володарка зір подякувала йому за порятунок й почувши найзаповітнішу мрію, вирішила вперше виконати цю мрію сама. Спустившись на землю і, здійснивши бажання, вона відправилася до Володаря морів, щоб до ранку прогулятися із ним по берегу під місяцем… адже їхнє кохання, було, є і буде вічним!