Як наші малюки рідну землю відродили

Читати казку: Як наші малюки рідну землю відродили

Налетіли підлі загарбники з сусідньої країни на рідну землю. Оточили з усіх боків. Знесилена земля, змучена. Поля з пшеницею спалені злим вогнем, почорніли. А підлі загарбники не зупиняються. Як потвори страшні вперед повзуть.

Проте як багацько їх не було, народ в усі часи й донині захищає рідну землю – знесилену, втомлену, змучену… ту, яку сама Небесна Матінка оберігає. 

От і цього разу. Спалили підлі загарбники поля із пшеницею та до понівеченого ґрунту схилилися долоні малюків. Не злякати їх попелом. Не відібрати любов до рідної землі. 

Засяяли в долонях зернята, які з попелу вдалося знайти. Побачила це Небесна Матінка, прихилила небо та сонце до спалених полів й дитячі ніжки, ступаючи по ній відродили землю.  

Тієї миті з ґрунту паростки пшениці здійнялися угору. Налиті сонцем колоси хотіли віддячити й затулити стіною від підлих загарбників наших Захисників та Захисниць, але вони щитами попереду стали. 

Захисники і Захисниці прогнали підлих загарбників з рідної землі і протягнули руки до сонця. В них завдяки сміливості та любові до неньки малюків так само сяяв символ життя… Символ, який щоранку немов відображаючись у сонці та небі показував всьому світові – Стяг нашої країни, Стяг – неньки землі вистражданої, Стяг – Батьківщини, яку неможливо любити і захищати більше ніж ми.