Як характерники неньку від вовкулаків захистили

Читати казку: Як характерники неньку від вовкулаків захистили

Один правитель хотів заволодіти цілим світом. Був той правитель темним чаклуном. Зібрав він найзліших та найпідступніших людей з усіх куточків своїх володінь та за допомогою чарів, змусив вояків три рази перекинутись через чарівну шаблю, яка стирчала у землі.

Кожного разу, як вояка підходив до шаблі й перекидався через неї, правитель-чаклун промовляв страшне закляття і людина, перетворювалася на вовкулака. Зі шкіри вилазила шерсть, гострі ікла з’являлися замість зубів, а руки та ноги змінювались на лапи, з яких стирчали величезні кігті.

Вовкулаки ставали один біля одного і дуже скоро за спиною у правителя-чаклуна зібралося величезне військо вовкулаків, яке він повів слідом за собою.

День змінювався на новий, слідом за осінню прийшла зима, а правитель-чаклун за допомогою вовкулаків з легкістю захоплював одні землі за іншими. Адже найсильніші воїни були безсилі проти спритності хижаків, їхньої жорстокості та чарів правителя-чаклуна.

Тривало це доти, поки одного разу правитель-чаклун не зупинився біля земель, які здалися йому одними з найпрекрасніших у всьому світі. Трава там була зеленішою, квіти найпахучіші, а вода найчистішою. Птахи співали так щиро й натхненно, що весна в тих краях була особливою, не такою, як всюди.

Захотів правитель-чаклун завоювати і ті землі. Ступив на них та вирішив дочекатися ночі, щоб підло напасти. Вовкулаки тим часом прилягли біля річки, чекаючи наказу свого правителя-чаклуна. І от здалося… ніби поряд з ними хтось промайнув. Повів вухом один з вовкулаків, дивиться по сторонах, нікого не бачить. Подумав вовкулака, що йому привиділося та знову опустив голову і задрімав.

Проте довго вовкулакам не вдалося перепочити. Шерхіт почав лунати сильніше. Дуже скоро вовкулаки підняли голови та знову нікого не побачили перед собою, лише сітки їх накрили немов мішки.

— Нас викрили! — закричав правитель-чаклун. — В бій!

Було пізно. Не знали вони, що тим шляхом характерники повертаються зі свого останнього походу. Помітили вони за річкою вороже військо вовкулаків, про яке характерники давно чули, й за допомогою чарів вмить стали невидимі та перейшли по воді на інший берег. Дістали характерники сітки та гострі мечі й захопили вовкулаків у полон.

Не залишили характерники на волі і правителя-чаклуна. Його гетьман особисто хотів спіймати. Правитель-чаклун тікав, кидаючи у гетьмана блискавки та прокляття. Але гетьман, перетворившись на зайця, швидко наздогнав правителя-чаклуна й ставши знову собою, наказав йому здатися. Правитель-чаклун вихопив чарівну шаблю й хотів перетворитися на вовкулака та гетьман йому не дав.

Він вибив шаблю з рук правителя-чаклуна та наказав здатися. Правитель-чаклун був змушений розчаклувати військо вовкулаків, і коли вони знову стали людьми, характерники звільнили завойовані ними землі, а самого правителя кинули до темниці, щоб він нікому не зміг завдати лиха.