Як маленький хлопчик Всесвіт врятував

Читати казку: Як маленький хлопчик Всесвіт врятував

Всесвіт повний таємниць, на противагу постійній боротьбі між добром світлих та злом темних сил, які понад усе бажали знищити все живе, створив два дива. На жаль ці два дива не могли вижити один без одного поза сосудами, в які їх помістили. В мить, коли вони з’являться в просторі окремо один від одного, коли темні сили перемагатимуть – щезнуть раз і назавжди.

Перше диво – джерело відродження. Його загубили. Як тільки хвилі полилися вільним потоком, джерело відродження не маючи форми чи меж, не встигло дістатися до сосуду й щезло, наче його ніколи не було.

Звісно, Всесвіт міг подумати, що першого дива більше не існує. Проте завдяки тому, що друге продовжувало жити, з’явилася надія, що одного дня джерело відродження буде знайдено…

Що стосується другого дива – це був дар вічного життя. Його Всесвіт довірив найособливішій з планет – Саламандрі, яка єдина, хто мав здатність втримати цей дар всередині себе і не загинути.

Дар вічного життя Саламандра помістила у серце і тисячі років надійно його захищала полум’ям, з якого була створена. При цьому вона невпинно блукала світом, шукаючи перше диво, щоб об’єднати їх.

Відшукати перше диво найособливішій з планет не вдалося, а от чарівні можливості, які продовжували рости всередині неї не завдаючи шкоди самій планеті та її серцю, почали нещадно руйнувати все довкола. Міць її вогню надто швидко росла й межі тієї могутності, як колись бачив Всесвіт у джерела відродження, не було.

Аби відібрати у себе можливість зруйнувати Всесвіт, Саламандра, яка не мала права відмовитися захищати дар вічного життя, мала знайти спосіб, щоб перемогти саму себе.

Всесвіт підказав їй шукати відповіді в можливостях природи, заради якої й існували обидва дива й Саламандра спробувавши усе, чим були наділені сонце, місяць, небо, зорі, вітри й цілі Галактики, нарешті відшукала те, що могло допомогти згаснути її полум’ю.

Крапля води з вічної мерзлоти переплівшись з язиками не згасаючого полум’я, з якого її було створено, здійняла її над власними буревіями вогню та попелу і язики, що радше нагадували тепер жовті та блакитні хвилі, розсіялись, а руйнівний вогонь, який линув із неї, замість того, щоб спалити Всесвіт – вщух.

Не встигла найособливіша з планет зрадіти тому, що їй вдалося перемогти наймогутнішу руйнівну силу всередині себе, як найстрашніші з темних сил побачили, що Саламандра більше не здатна захистити серце, в якому зберігала друге диво – дар вічного життя.

Чаклуни та чаклунки, великі маги й не дуже, істоти та справжнісінькі потвори спробували дізнатися, які ще чарівні можливості мала Саламандра й що саме вона встигла отримати, блукаючи Всесвітом та дізнатися бодай щось, крім краплі води з вічної мерзлоти, вони не змогли.

Пройшовши її шлях злі сили вкрали полум’я і світло тисяч зір разом із сонцем, щоб Саламандра не бачила, куди їй йти; кисень з Всесвіту, аби вона більше не могла залишити туманної смуги; базальтові моря з місяця, якими вони закрили воду, яка лише існувала будь-де, щоб найособливіша з планет не посилила своєї здатності, отриманої з краплі вічної мерзлоти послабити їх і підняти з-під базальтових морів перше диво – джерело відродження.

Проте вони помилися. В мить, коли злі сили це зробили й усе на всіх світах, і всіх галактиках без світла, кисню і води почало щезати, маленький хлопчик на нашій планеті і нашій землі, в долонях якого опинилася крихта ґрунту з залишками засохлої квітки, що марніла разом із ним буквально на очах, як і решта того, чим з початку відліку часу ділилася з нами матінка природа, заплакав від того, що не встиг віднести цю квітку до саду своєї матері.

Грунт, який і був тисячі і тисячі років сосудом для першого дару – джерела відродження, здійнявшись угору разом з рослиною, яка немов вдихнула в себе життя разом з усім живим на всіх світах і всіх галактиках, знову розквітнув, підхоплений хвилями першого дива – джерела відродження, відправився до Саламандри.

Не встигли злі сили дістати з серця найособливішої з планет друге диво – дар вічного життя, як два дива об’єдналися і у Всесвіт шар за шаром з маленької крихти ґрунту, відродилася найродючіша земля, з якої витнулися мільярди квітів і рослин, що кружляючи Всесвітом, дарували неймовірно-прекрасний чарівний аромат.