Як Принцеса польових квітів Безпросвітну темряву перемогла —1—

Читати казку: Як Принцеса польових квітів Безпросвітну темряву перемогла —1—

Прокинулося сонечко, позіхнуло й розправило промінчики. Закружляло між хмарками. Сколихнулися квіти, розкрили пелюстки. Дерева зеленим листям весело зашелестіли. Річки, озера, моря й океани заколихали хвилі блакиті. З пишно вкритих травою та кущами лугів весело загомоніли їхні жителі — комахи та звірі.  

Пташки махнули крилами, піднялися високо в гору, наспівуючи пісні дзвінкими голосами, як раптом вітри вийшли з—під землі. Чорні, люті, холодні. Поповзли страшними, бридкими зміями вгору. Закрутилися в повітрі, потягнулися до сонця. Оповили його пазурами. Безпросвітна темрява опустилася на землю й все живе завмерло. Темно стало на землі, страшно. 

Заричали звірі й попросили сонечко назад на небо повернутися. Загомоніли птахи між собою, чи не бачив, хто, куди золоті промінчики пропали? Квіти на галявині, де за мить до цього промінчик за промінчиком весело танцював свій ранковий танок, закрили пелюстками пуп’янки й навіть трава до землі прихилилася. 

Сонце спробувало розірвати страшні пазурі, але в нього нічого не вийшло. Злякалося сонечко, заплакало. Як тепер йому бути? Невже воно назавжди лишиться ув’язненим всередині Безпросвітної темряви? 

Можливо сонечко так би і залишилося в темних пазурях страшної Безпросвітної темряви назавжди, якби польові квіти не злякавшись, що сонце більше ніколи не зігріє їх своїм промінням, не покликали на допомогу свою Принцесу. Знали, що лише їхній чарівній Принцесі — найсильніший у світі чарівниці, під силу сонечко від пазурів Безпросвітної темряви врятувати.

І от, Принцеса потяглася вгору крихітною пелюсткою, що розкрилася всіма барвами польових квітів — волошок, маків, ромашок та тисячі інших барв… аж поки не дісталася майже неба. Розкрила вона свої пелюстки немов крила метелика й спитала в Безпросвітної темряви: 

—    Чому ти сонечко наше проковтнуло? 

Почула це Безпросвітна темрява і потягнула до неї свої бридкі пазурі. Але Принцеса змахнула різнокольоровими пелюстками польових квітів, немов крилами й за допомогою чарів, розсіяла бридкі пазурі Безпросвітної темряви назавжди. 

Сонечко радісно заворушило промінчиками й піднявшись в небо, засяяло ще яскравіше!