Як всемогутній Вітер закохався у флейту

Читати казку: Як всемогутній Вітер закохався у флейту

Жив на світі Вітер. Він міг принести нові рослини на пусту землю й на ній з’являлися паростки. У пустелі міняв місцями сонце та дощову хмарину. Блискавицю замість шкоди просив освітлювати шлях, грім замовкнути наближаючи до нього спів птахів, місяць змушував не будити тих, хто спав, а мрійникам зривав зорі з неба. Не дивно, що його прозвали — всемогутнім. 

На жаль безмежні можливості Вітру, який розганяючись від повітря до шаленого буревію міг нанести світові шкоди, яку за нього ніхто не був здатен виправити,  змушували його сумувати. 

— Не хочу бути всемогутнім, — сказав якось він.

Почув це місяць. Шкода йому стало Вітру адже він рятував жителів неба від деколи руйнівних сил їхніх власних можливостей. Вирішив місяць зібрати дощову хмарину, сонце, блискавицю, грім та зорі, щоб придумати, як всемогутньому допомогти. Довго їм довелося думати, адже Вітер не спинити, аж поки дощова хмарина не згадала, що коли грім буркоче Вітер його заспокоює піснями птахів й вона запропонувала зібрати чарівні звуки природи у флейту. Так і зробили. 

Дочекавшись коли всемогутній розженеться, вони попросили флейту зіграти й музика змусила його зупинитися.

Що тут сказати? Вітер закохався у флейту та її мелодію. Він подякував сонцю, місяцю, грому, блискавиці та зорям за те що флейта стала для нього справжнім порятунком від його ж всемогутності.

Побачити Вітер та флейту можна і сьогодні. Не встигне всемогутній з повітря перетворитися на буревій як чарівна мелодія звуків природи його зупиняє.