Як мишеня Пік шукав свою матусю —1—

Читати казку: Як мишеня Пік шукав свою матусю —1—

Мишеня на ім’я Пік дуже любив матусю. Уважний до матусиних порад Пік тільки стемніє йшов до ліжечка з горіхової шкаралупи. Скрутившись мов кулька Пік ховав хвостика під пір’їнку та засинав. Вранці вмивався та чистив зуби. Поснідавши тим, що матуся знаходила за ніч Пік з мишенятами вчився шукати їжу. Це було нелегко. Через те що мишей у підвалі чекають пастки від людей й багато маленьких і дорослих сірих пішовши до нього не повернулися, матуся забороняла Піку спускатися до підвалу.

Пік обходив підвал та побачивши відчинені двері не витримав і зазирнув. У мішках стояла соковита капуста. Ящики з свіжозібраною картоплею лежали поруч із полицями з горіхами, медом і запашними яблуками. Пік підстрибнув від радості. Хвостик заплутався між лапками й Пік покотився до сходів. Схопився за поріг, але не втримався і впав між капустою та картоплею. 

Пік підвівся та озирнувся по сторонах. Він забув, що матуся заборонила наближатися до підвалу й задумався, як звідси забрати їжу. Пік розмріявся, що їжею звідси можна пригостити всіх мишей у будинку й не помітив, як у підвал спустилися чоловіки. Вони розмовляли між собою:

 — Якщо підкрутити отут? — спитав один із них.

Пік їх помітив та сховався за ящиком з картоплею. Один з чоловіків нахилився до труби з якої лилася вода й почав її лагодити. Пік визирнув з-під ящика та почув матусю, яка стояла на верхній сходинці підвалу:

 — Піку! Чого ти не послухався? — спитала вона. — Негайно йди до мене!

Пік хотів кинутися до неї та чоловіки почувши мишачий писк закричали:

 — Миші!!! Знову крадуть нашу їжу! Хапаймо їх! — й поспішили до сходів.

Пік першим добіг до верхньої сходинки, але на ній не було матусі.

 — Мамо! Мамо! Де ти? 

Пік поспішив до нірки — двері до неї зачинені, матуся не відгукується і він повернувся до підвалу. Він покликав матусю та вона не відповіла мишеняті. Рудий кіт повільно переставляючи лапи йшов трубою. Він мявкнув. Пік зробив крок до рудого кота та підхоплений хвилею води із труби поплив підвалом. 

 — Ти не бачив матусю? — сумно пропищав він.

— Так. Хотів її спіймати. — рудий кіт пошкодував Піка, який злякався і пояснив, — не з’їсти, не хвилюйся ти. Ми коти не такі погані, як ви — сірі про нас думаєте. Я хотів погратися, але вода понесла твою матусю он туди. — він махнув лапою вбік, — а я не хочу аби моя пухнаста шубка змокла.

 — Вода забрала мою матусю? — Пік розхвилювався.

 — Так, — рудий кіт присів на трубі, — сподіваюся до будинку вода не потрапить, — промуркотів рудий кіт.

 — Я повинен відшукати матусю. — Пік гірко заплакав.

 — Слухай, не плач. Тут води достатньо.  — сказав рудий кіт і підійшовши до дверей підвалу, перестрибнув через воду, яка намочила його хвостик.  — Ох! — незадоволено промуркотів рудий, — я б тобі допоміг, але не люблю воду, — й щез.

Пік подивився в той бік, куди йому показав кіт й поплив туди. Течія сильнішала, вода підхоплювала речі й Пік пропливаючи повз старенький черевик, зачепився за нього лапкою.

 — Це буде мій човен! — підбадьорив себе Пік і забрався до черевика. Він прихопив із води невелику моркву та шматочок ганчірки. З моркви Пік зробив мачту, прив’язав до неї ганчірку замість паруса та поплив вперед.

Швидкі хвилі розхитували черевик в різні боки та Пік намагався не втратити корабля. Він вкотре покликав матусю та у відповідь почув ехо. І от коли Пік перестав сподіватися знайти матусю… почув у відповідь слабкий писк матусі. Пік щодуху закричав:

 — Мамо, матусю!  

 — Пік!  — закричала вона,  — синочку.

Пік уважно дивився по сторонах. Матуся Піка трималася за коробку, але хвилі кружляючи довкола неї ще трохи і заберуть її із собою.

 — Тримайся! — Пік гріб лапками. — Я тебе врятую. — проте не встиг він наблизитися як хвиля ринула до матусі і вона відпустила коробку. Пік не розгубився. Він стрибнув на край корабля. Дотягнувшись до матусі Пік допоміг їй забратися у човен. — Я тебе знайшов! — він радісно закричав. — Пробач, матусю, що я не послухався. В підвалі стільки смаколиків, що я не втримався.

 — Піку, добре, що ти зрозумів. Я так злякалася за тебе, що коли побачила людей вирішила їх відволікти. Я сподівалася ти втечеш, але хвилі підхопили мене. Обіцяй, як би підвал не спокушав смаколиками, ти більше не підеш до нього. Ми — миші маємо бути обережними.

 — Добре, матусю. — визнав Пік.