Як мишеня Пік зустрів Босоркуна —3—

Читати казку: Як мишеня Пік зустрів Босоркуна —3—

Після дня народження матусі в житті Піка не було пригод. Пік засумував та вірив станеться щось цікаве. І от Пік прокинувся та пішов до ванної кімнати. Труба з якої в надщерблену абрикосову кісточку капала вода за ніч наповнилася. Пік вмився та почистив зуби травинкою, яку зірвав на галявині і використовував замість зубної щітки. Пік причепурився перед дзеркалом. Він хотів піти погратися та згадав, що обіцяв матусі випрати пір’їнку. 

Він взяв пір’їнку, виправ та вийшов на ґанок. Поклав мокру пір’їнку на камінчик, але вона закружляла над головою мишеняти. Пік схопив пір’їнку лапкою й піднявся у повітря. Невидимка подув на нього і Пік почув регіт.

 — Агов, мишеня, відпусти пір’їну, вона тепер моя! 

Невидимка закинув Піка на одну з хмаринок. На місці Піка кожен б злякався, але мишеня: ні. Пік міцно тримав пір’їнку й відповів невидимці: 

 — Не віддам пір’їнку. Вона моя.

 — Ти не знаєш, хто перед тобою,  — і невидимка посунув хмаринку на якій сидів Пік, — знав, точно злякався б.

 — І хто ти такий? Ану покажись… 

Не встиг Пік договорити, як невидимка почав проявлятися. Перед мишеням з’явилося бридке чудовисько з довжелезною, кошлатою, сивою бородою, густими бровами та довгим волоссям. 

 — Ох, — перелякано прошепотіла хмаринка на якій стояв Пік, — це Босоркун, гірський дух. 

 — Босоркун? — перепитав Пік.  

 — Так. — грізно відповів Босоркун. — Як ти посмів, мені, найлютішому гірському духові, який здатен одним подихом викликати страшну посуху, насилати на людей та тварин тяжкі хвороби, здійняти вітер… не віддати пір’їнку?

 — Краще віддай. — розгубилася хмаринка. — Дух силою забере, що захоче. 

 — Ні. — Пік тупнув лапкою. — Якби ти ввічливо попросив пір’їнку і додав чарівне слово: “будь ласка”, я б віддав. Матуся казала, що не можна бути жадібним і варто ділитися з іншими тим, що маю. Але ти злий, Босоркуне. Силою пір’їнку не відібереш. 

Босоркун наблизився до Піка. Пір’їнка вислизнула з його лапки й потрапила до носа гірському духові. Босоркун чхнув. Пір’їнка відлетіла і залоскотала Босоркуна. Гірський дух затремтів. Пік впіймав пір’їнку і продовжив лоскотати Босоркуна. Хмаринка швидко наближалась до гірського духа і віддалялась, щоб допомогти мишеняті.

Зрештою змучений від лоскоту Босоркун пообіцяв Піку, що як йому щось сподобається він ввічливо проситиме й не забуде додавати чарівне слово: “будь ласка”. У відповідь Пік подарував Босоркунові пір’їнку й він пританцьовуючи легенько дунув на хмаринку. Пік опинився над ґанком. Він зістрибнув на сходинку, помахав хмаринці та Босоркунові. Повернувшись до нірки Пік задумався, як вмовити курку, яка жила поруч з ним та матусею віддати ще одну пір’їнку із свого хвоста?