Як мишеня Пік допоміг хоронителю будинку зібратися до школи — 5 —

Читати казку: Як мишеня Пік допоміг хоронителю будинку зібратися до школи — 5 —

Пік прокинувся й бадьоро зістрибнув з горіхової шкаралупи. Підхопивши пір’їнку він хотів застелити постіль та вона здійнявшись вгору закрила шкаралупу. Пік озирнувся — довкола нікого. Пік подумав що йому ввижається та пішов чистити зуби, вмиватися і снідати. На тарілці з лушпиння гарбузового насіння на Піка чекала морква та яблучко від матусі. Він поснідав й подякувавши матусі прибрав за собою.

Пік збирався навести лад в кімнаті та не встиг підійти до столу з вишневих кісточок, як невидимка витер поверхню шматочком апельсинової шкірки й повернув ганчірку на місце. Пік згадував, що останнім часом з ним відбулися дивні речі. Пропали зубні щіточки із травинок, смачна виноградинка для матусі і його підручник: “Всі за і проти дружби з котами”.

Зубні щіточки Пік знайшов біля шкарлупи, замість виноградинки дві нових з’явилися на кухні, а от підручник Пік скільки не шукав — ніде не було. Через це йому довелося просити книгу у сусіда по парті й зізнатися вчительці, що він не може її знайти. Вчителька вражена чесним зізнанням Піка не насварила мишеня, але йому легше від цього не стало. Ображений Пік вирішив дізнатися, хто є невидимкою. Він взяв до лапок коробку із зубочистками з яких хотів для матусі зробити камін, гучно нею затарахкотів й промовив:

—  Відкладу зубочистки, а завтра візьмусь за роботу. Певно жодної не залишиться.

Пік повернув зубочистки на поличку та з лапок не випустив. Невидимка потягнувся за коробочкою й стиснувши випустив її з рук. Коробочка відкрилася і зубочистки посипалися в різні боки.

—  Йой, — не витримав Пік, — тобі має бути соромно. Я хотів зробити матусі подарунок, — і він кинувся збирати зубочистки. 

—  Вибач, будь ласка, я не хотів, я… — винувато заговорив невидимка.

Пік відмахнувся:

—  Хоч покажися, хто ти є.

—  Я хоронитель будинку. — зізнався невидимка. Пік підняв голову і перед ним з’явився силует з великими, синіми оченятами. Скуйовджене волоссячко стирчало у різні боки. Він зморщив картатий ніс і важко зітхнув.

—  Ти домовик?!  — здогадався Пік. — Це тобі люди ставлять в куток за шафу молоко та печиво?

—  Так.  — відповів хоронитель будинку. — Я не хотів тебе образити, але не знав, де взяти такі гарні зубні щіточки. Потім, коли знайшов повернув.

—  Дякую. — ображено відповів Пік, обережно складаючи зубочистки у коробку. — Виноградинка яка щезла й замість неї з’явилося дві — теж ти? — Пік суворо примружився.

—  Я ж повернув цілих дві. — виправдовувався хоронитель будинку. — Знаєш, ми — домовики інколи беремо речі, але повертаючи намагаємося дати більше, ніж заховали.

—  І книгу? — Пік хитнув головою. — Підручник про котів ти не повернув.

—  Ні, —  прошепотів хоронитель будинку. — Ти так цікаво переповідав книгу своїй матусі, що я не стримався. Я поверну, обіцяю, просто я хотів її прочитати… але не вмію, — він винувато опустив голову. 

—  Не буду пояснювати, як ти негарно вчинив, — помахав лапкою Пік, — ти сам маєш це розуміти. Тобі потрібно подумати над власною поведінкою, — зауважив Пік, але почувши, що хоронитель будинку сказав, що не вміє читати, перепитав, — ти дійсно не вмієш читати?

—  Я мав йти до школи домовиків. В нас як і у вас мишенят є спеціальна школа, — додав хоронитель будинку, — але не зміг.

—  Тобто?  — здивувався Пік. — Ти не хочеш вчитися?

—  Звісно, хочу, —  відповів хоронитель будинку і знову затнувся. — Туди не так легко потрапити. —  і від хвилювання хоронитель будинку знову затнувся, —  я деколи затинаюся і коли говорю під час накладання чарів можу не чітко промовити те чи інше слово. Заклинання не спрацьовують й наді мною насміхаються інші домовики.

—  Бо ти не виговорюєш деякі слова?  — від подиву у Піка відвисла щелепа та в хоронителя будинку виступили сльози й Пік поспішив вибачитись. Він врятував матусю, допоміг Весні перемогти Зиму та навчив ввічливості Босоркуна і не розумів як можна відмовитись вчитися через насміхання. — Звісно, тобі напевно дуже важко.

—  Так. — хоронитель будинку зрозумів, що мишеня його не засуджує й подякував за підтримку. —  Я ще нікому не казав та більше за насмішки я боюся чаклунки, яка викладає. Мені казали, що перш ніж увійти до класу вона перетворюється на сороку і щоб встигнути обійти учнів і перевірити, як ми — домовики накладаємо чари лишається птахом.

—  Ти боїшся зви, —  Пік помітив, що хоронитель будинку зблід від страху і закашлявся не договоривши власної думки. 

—  Як тобі пояснити? Всі домовики бояться сорок. За пра-прадавньою…

—  Можливо ти розкажеш легенду наступного разу. —  не витримав Пік.  — Інші домовики приходять до вашої школи не дивлячись, що вам викладає, —  він сам не вірив в те, що збирався сказати та видохнувши продовжив, — чаклунка, яка перетворюється на сороку і виходить, що прадавня легенда — вигадка-лякалка, бо з іншими домовичками анічогісінько не сталося? — уточнив Пік.

—  Ага. — радісно погодився хоронитель будинку і нарешті посміхнувся.

—  От бачиш. Неси книгу про котів, навчу тебе читати й завтра підеш до школи.

Хоронитель будинку хотів було кинутися за книгою та перелякано подивився на Піка:

—  Вже завтра?

—  Так. Ти вмітимеш читати, а те що ти не такий, як всі — робить тебе унікальним. Я теж раніше, — Пік вирішив підтримати хоронителя будинку, —  не всі літери виговорював, але займався кожного дня і поступово почав говорити краще.

—  Ти, звісно, правий, але, —  хоронитель будинку важко зітхнув.

—  Є ще щось?  — запитав Пік.

—  Може я, може б ти, як тобі сказати, —  заговорив хоронитель будинку.  — Я, звісно, не вмію, як дорослі охоронці будинку перетворювати одних істот на інших, але можу зробити тебе невидимим, щоб ти сходив зі мною до школи. Лише один раз.  — попросив хоронитель будинку.

Пік розсміявся:

—  Добре. Можеш при цьому не робити мене невидимим. — запропонував він.

—  Тобто? Ти хочеш, щоб тебе всі бачили.

—  Чом би й ні. Я приведу свого друга до школи.

—  Так, ти мій друг?

—  Так. — підтвердив Пік і хоронитель будинку від аж підстрибнув.

—  Як навчишся читати спробуємо з тобою одне з ваших чарівних заклинань. Але воно має бути цікавим і незвичайним. Будеш повторювати його до тих пір, поки не виговорюватимеш правильно кожне слово, щоб в школі показати на що ти здатен.

—  Я можу зробити так, що довкола літатимуть предмети і я єдиний, хто володіє цими чарами. —  запропонував хоронитель будинку  — Чаклунка-сорока навчає цьому у третьому класі, —  з гордістю додав він.  — Головне вимовляти слова заклинання правильно.

—  Чудово! — відповів Пік, —  вранці з пір’їнкою тобі вдалося. 

Хоронитель будинку побіг за книгою. Завдяки Пікові до вечора він прочитав першу і другу глави з підручника. Потім вони взялися за чарівне заклинання. Пік помітивши хвилювання хоронителя будинку удавав, що йому також багато чого не вдається. Коли хоронитель будинку повторив заклинання кілька разів не затнувшись Пік пішов спати до шкарлупи, а хоронитель будинку на шафу. 

Наступного ранку хоронитель будинку прокинувся та розбудив мишеня. Вони поспішили до школи домовиків. Пік побачив сороку і відвернув увагу хоронителя будинку попросивши для нього повторити заклинання. Хоронитель будинку вимовив не затнувшись і предмети довкола них закружляли у повітрі. Вчителька була в захваті. Вона обернулася на себе й привіталась з хоронителем будинку.

—  Такого талановитого учня в мене ще не було. 

Побачивши радість в оченятах хоронителя будинку вчителька вирішила його не сварити через те, що він запізнився на кілька днів до школи. Домовики теж радісно зустріли охоронця будинку і пообіцявши більше не поводити себе так негарно попросили їх навчити заклинанню.

Пік непомітно вийшов з класу і зачинивши двері повернувся до кухні, де з’явилась ще одна виноградинка. Розділивши її на три частинки Пік розклав смаколик по тарілочках з лушпиння насіння, а коли додому повернувся хоронитель будинку, покликав матусю. Пік із матусею привітали хоронителя будинку з першим днем навчання у школі домовиків і подякували за виноградинку!