Материнська любов Жар-птиці

Читати казку: Материнська любов Жар-птиці

За легендою у казковому саду, де водоспад хвилями й досі ллється з неба на землю, перетворюючись на кришталь, поселилася справжня чарівниця Золота птиця або як її ще називають — Жар-птиця. 

Птиця прилетіла з іншого Всесвіту та на землі було холодно і темно й на ній нічого не росло.

 — Як тут жити? — подумала Жар-птиця.

Серцем Жар-птиці є яйце, незвичайне, особливе. Всередині яйця живе немовля — Сонечко. Золоті птиці багато тисячоліть носять в собі Сонце й їх не розділити. Ніхто не віддасть найдорожче.

— Хіба, щоб врятувати планету! — вирішила Жар-птиця.

Золота птиця дістала серце та віднесла на небо. Її синочок засяяв і на землі почали рости квіти, трава, дерева, тварини весело бігали та стрибали, птахи кружляли у небі, а з-під землі забили річки, озера, моря та океани. 

Син Жар-птиці не знав відпочинку й з кожним днем сяяв яскравіше. Це засмучувало Золоту птицю і вона вирішила створити маленькі, золоті ліхтарики, які б освітлювали небо, щоб її син Сонечко відпочив. Завдяки ліхтарикам живе знатиме, що темрява, яка була до появи Жар-птиці не поглине знову землю і як тільки Сонечко відпочине, обов’язково повернеться на небо.

Кожна сльоза Жар-птиці відбирала в неї силу вогню та здатність палати полум’ям, проте вона не вагаючись схилила голову та почала плакати. Сльози перетворилися на перлини, впали на кришталеву землю й з них виросли зорі. Жар-птиця їх зібрала, віднесла до Сонечка та розсипала по небі. 

Золота птиця сподівалась, що зорі освітлюватимуть землю, поки Сонечко відпочиватиме. Але зорі виявилися бешкетниками. Вони не хотіли чемно сидіти на місцях. Зорі стрибали, вертілися, бігали навколо Сонечка, заважали йому відпочивати, часто зривалися з неба й коли потрапляли у воду, ставали морськими зорями та бешкетували вже там. 

Жар-птиця розуміла, що маленьких бешкетників треба вгамувати й вирішила створити для них місяць, щоб він придивлявся за ними. Але з чого його створити, коли Жар-птиця віддала найдорожче — своє серце, свого сина, а із сліз заради нього виростила зорі?

Довго думала Жар-птиця, поки не згадала, що з її пір’я креслився вогонь. Нехай його сили не вистачить, щоб сяяти, як це робить її Сонечко та вночі стільки світла не потрібно, щоб місяць бачив бешкетників. Пір’я Золотої птиці достатньо.

Жар-птиця скинула пір’я із крил, кришталева земля його забрала і з’явився паросток, який перетворився на місяць. Звісно, Золота птиця ослабла та знайшла сили віднести місяць на небо, щоб її синочок відпочив й день та ніч розділилися.  

Місяць вгамував зір та відправив сина Жар-птиці у казковий сад. Золота птиця зітхнула з полегшенням, заколихала Сонце на крилах і до світанку співала йому колискові.