Як мишеня Пік привітав матусю з днем народження — 2—

Читати казку: Як мишеня Пік привітав матусю з днем народження — 2—

Мишеня, на ім’я Пік, після останніх пригод, в які вони з матусею потрапили через неслухняність  Піка, намагався виправитися. Він день за днем завойовував матусину довіру, був чемним та д— у— у— у— же слухняним. А тут ще й свято наближалося… матусин день народження. 

Як ви думали? Що миші ніколи не святкують, не пригощають, не дарують подарунків та не ходять в гості один до одного? Помиляєтесь! Вони це роблять з величезним задоволенням. От тільки цього року матуся Піка занедужала і вирішила не святкувати. 

Вона розуміла, якщо запрошувати гостей, потрібно пригостити їх чимось смачненьким, а шукати їжу в неї не було сил. Для них з Піком залишився листочок капусти, який вона пробравшись у підвал, витягнула з ящика, кілька шматочків соковитої моркви та трохи зерна. Цього їм з Піком мало вистачити, поки вона не одужає.  

Так, звичайно, їжі в них було достатньо, але Пік не хотів, щоб матуся провела цей день, жуючи моркву та капусту. Він мріяв запросити їхніх друзів, щоб пригостити смаколиками. 

Якось матусі вдалося знайти у смітнику красиву обгортку від шоколадної цукерки, в якій збереглося кілька крихт шоколаду. Через те, що шоколаду було зовсім мало, матуся відмовилась частуватись, залишивши все Піку й тепер мишеня думало про те, як дістати шоколадну цукерку, щоб матуся могла дізнатися, наскільки це смачно. 

Звичайно, він не збирався спускатися в підвал. Пік пообіцяв матусі цього не робити. А от про те, що йому не можна пробиратися на кухню мова не йшлася. Це означало — Пік може ризикнути, пробратися туди та приготувати любій матусі сюрприз.

Наступного ранку Пік прокинувся раніше за маму. Обережно поклав пір’я на шкарлупу. Швиденько вмився й не забув навіть взяти тоненьку паличку, яка була йому замість щітки та гарненько почистив зуби. Розправивши скуйовджену шерсть на голові, Пік тихенько вислизнув з нірки. 

Озирнувшись по сторонах й нікого не помітивши, мишеня відправилося до сусідів, яких збиралося запросити на день народження у гості. Пік постукав перед входом та дочекався доки почув:

 — Увійдіть!  — пропищала одна з подруг матусі Піка. Вона якраз розкладала кілька шматочків сиру на шматочку буряку, який служив тарілкою. Цей сир вона змогла вчора взяти у рудого кота й хотіла сьогодні принести у подарунок матусі Піка. 

 — Доброго ранку,  — ввічливо привітався Пік. — Я прийшов запросити вас на свято. Тільки вона про це не знає, я готую для неї сюрприз.

 — Вона погано себе почуває, — відповіла миша. Її сіра шубка була вичищеною до блиску, а підкручені вуса стирчали у різні боки. — Я хотіла зайти до неї зараз, щоб дізнатись, як вона. 

 — О! Краще зачекайте трохи й поки передайте всім нашим друзям, що ми таки будемо святкувати. Просто я хочу зробити матусі сюрприз. Вона нічого не знає. 

 — Ох, Піку! Якщо ти щось задумав,  — подруга матусі Піка похитала головою і її підкручені вуса ворухнулися.

 — Анічогісінько! Хочу порадувати матусю. Я скоро повернусь,  — відповів Пік. Після цього він ввічливо відкланявся та щез, а точніше відправився на кухню. Шлях до неї був нелегкий та далекий. Адже треба було йти по довжелезному коридору від того місця, де були їхні нірки до самої кухні.

Схованок в коридорі, щоб його ніхто не помітив майже не було. В центрі стояв горщик з величезною пальмою та до неї ще треба було дійти. Пік вже хотів швиденько перебігти до горщика, щоб сховатись за нього, як почув чиїсь кроки. Він завмер біля сходів і підняв голову. По сходах спускалась жінка, якій належав цей будинок. Пік завмер. Він намагався не рухатись, щоб його не почули. Жінка спустилась вниз та відкривши вхідні двері, вийшла на вулицю.

Пік зітхнув з полегшенням і побіг до горщика з пальмою. Він не знав, скільки в нього часу, доки хазяйка не повернеться, тому поспішив. Визирнувши з-за горщика стрімголов кинувся до кухні. Двері до неї були зачинені. 

Що робити? Якщо гризти дірку, він видасть себе та інших мишей і хазяйка почне полювати на них. Відкрити? Але ж вони такі важкі. Пік геть розгубився. Він точно знав, що за цими дверима є багато смачного і напевно шоколад. Мишеня притиснувся до дверей і спробував їх штовхнути, але вони не піддались. Спробувавши ще кілька разів, він зупинився перед дверима. 

Мишеня засмутилося та побачило, що до кухні якраз йде рудий кіт. Пік побачив щілину під підлогою й сховався там. Він дочекався, доки кіт штовхне двері та увійде і пробрався слідом за ним, а щоб кіт його не помітив, затримався в кутку. 

Кіт неочікувано фиркнув. Йому здалося, що він когось почув. Кіт зупинився, озирнувся та не помітив Піка. Ще раз фиркнув, рудий підійшов до миски з молоком. Ковтнувши молочка, кіт вийшов з кухні. 

Пік озирнувся. На підвіконні стояла ваза з яблуками. Червоні, апетитні, запашні. Пікові захотілось з’їсти шматочок та він стримався, адже пам’ятав, чому сюди прийшов. Також він побачив на столі моркву з огірками й на найвищій поличці лежали… ті смачні цукерки, які не давали спокою Піку. 

Звісно, багато взяти він не міг, але цукерку заради матусі, Пік збирався будь-що забрати з собою. Але як піднятися так високо, коли цукерки лежать навіть не на столі, а височіють на поличці над столом. Отже, спочатку треба забратися на стіл. Це не важко зробити. Завдяки довгій ніжці мишеня миттю опинилося на столі. 

Мишеня спробувало підстрибнути та забратися на поличку, але в нього нічого не вийшло. Він впав і відчув, що на його хвіст хтось наступив лапою:

 — І що ти тут робиш, — спитав рудий кіт. — Я знав, що тут хтось є, думав мене обдурити? 

 — Ні, що ти, — почав виправдовуватися Пік. 

 — Щось ви сірі геть знахабніли. Вчора в мене прямо з миски поцупили сир, сьогодні впіймав тебе на столі. Якщо не почну вас ловити, хазяйка вижене мене з дому. — сказав він. 

 — Я більше, — Пік хотів сказати: “ніколи” та розумів, що скаже неправду, а матуся вчила його, що брехати не можна,  — нічого не візьму, не зіпсую. Єдине, що мені треба це одна цукерка. 

 — Цукерка?  — м’явкнув рудий.  — Навіщо вона тобі?

 — В моєї матусі сьогодні день народження, а вона ще ніколи не пробувала шоколаду. Я хотів би подарувати їй цукерку,  — зізнався Пік. 

 — Нічого смачного в тих цукерках нема,  — буркнув рудий та дивлячись у величезні очі Піка додав,  — колись я обіцяв допомогти, якби не вода. Тож добре, але більше, щоб я тебе не бачив на кухні, — і перше ніж Пік встиг щось додати, кіт застрибнув на поличку та лапою скинув цукерку на підлогу.  — Забирай і передавай своїй матусі вітання.

Пік зрадів. Підбіг до кота та міцно його обійняв. Рудий навіть не очікував такої вдячності від Піка.

 — Досить, добре, ти мене задушиш,  — муркнув кіт та відійшов від Піка. 

 — Ти не уявляєш, як допоміг мені,  — зізнався Пік. 

Схопивши цукерку Пік добіг до нірки й побачив, що всі їхні друзі зібралися біля входу, щоб привітати його матусю зі святом. Вони зайшли разом та привітали її з днем народження. 

Вона подивилась на всіх, подякувала й обійняла Піка:

 — Я не очікувала, що ти всіх збереш заради мене. Що це у тебе?  — спитала матуся. У відповідь Пік протягнув їй шоколадну цукерку.  — Це мені?  — здивувалась вона. 

 — Так, матусю. З днем народження!

Матуся відкрила цукерку та розділила її на усіх гостей. Відкусивши шматочок вона посміхнулась й сказала, що це її найкращий день народження. Вона дуже раділа й геть забула про хворобу. Єдине, що її хвилювало, так це те, щоб Пік часом не наробив якоїсь шкоди. Та Пік зауважив, що був дуже обережним і йому допоміг рудий кіт, який також привітав матусю зі святом.