Як мишеня Пік зустрівся з Зимою та Весною — 4 —

Читати казку: Як мишеня Пік зустрівся з Зимою та Весною — 4 —

Пік прокинувся, вмився та почистив зуби. Він склав у сплетений з гілочок верби портфель шматочки паперу на яких виконав домашні завдання: “Як має поводити себе мишеня?” “Всі за і проти дружби з котами?” “Чотири пори року або навіщо люди вигадали календар?” Матуся приготувала Пікові сніданок. Пік пішов на кухню, поснідав й обійнявши матусю поспішив до мишачого класу.

Клас для навчання мишенят знаходився в кінці коридору. Замість стільців — кісточки з-під вишень та столи з невеличких камінців. Залишки свічок освітлювали приміщення. Пік привітався із мишенятами та зайняв своє місце. Діставши із портфеля необхідні речі він почув, як вчителька попросила його взяти у бібліотеці книгу: “Що ми встигли дізнатись про календар“. Пік радіючи виконаному завданню поспішив вийти в коридор до сходів й не помітив як пропустив потрібну. Бібліотека знаходилась на третій сходинці, а Пік стрибнув на четверту. Сходинка загойдалася й Пік полетів вниз.

Приземлився Пік у купу снігу біля чану з якого вилітали лапаті сніжинки. Він підвівся й помітив, що сніг у чані перемішується ложкою, але поруч нікого нема. Пік зазирнув у чан. Ложка перестала мішати сніг й замість нього в чані з’явилися квіти. 

—  Піку, хіба мишам можна тут бути? 

Пік озирнувся і побачив перед собою Весну. Створена із квітів вона лишала за собою різнокольорові пелюстки. У волоссі мерехтіли метелики та птахи, які перебирали її коси з веселки.

—  Це справді ви…. —  ввічливо промовив Пік.

—  Так. Обережніше біля чана, він чарівний, —  всміхнулась Весна.

—  А куди дівся сніг? —  спитав Пік.

—  Сьогодні мій перший день. Снігу не має бути до наступної зими. 

—  Я ще не пішла.

Зима зупинилась перед чаном. На відміну від Весни вона була із снігу. Кожні чотири роки Зима мала додатковий день та через те, що Весна прийшла раніше Зима розлютилась й у чані довкола квітів закружляв сніг. 

—  Квіти замерзнуть! Досить. — Пікові стало шкода квітів. — Є такі роки в календарі, коли ви, Зимо, з приходом Весни затримуєтесь не на день чи два, а лютуєте тижнями.  

—  Як ти смієш? — розізлилася Зима й з неї посипався сніг.

—  … ложка, вона чарівна, зупини її, —  прошепотіла Весна до мишеня. Пік кинувся до чана. Він застрибнув на край ложки й розгойдав її у різні боки. Ложка випала з чана й сніг перестав в ньому з’являтися. Квіти піднімаючись із чана полетіли до Весни, а Зима щезла. —  Дякую, Піку.  — промовила Весна. В її долоні з’явився букет первоцвітів, — тримай, подаруєш матусі, яку дуже любиш і про вчительку не забудь. Вона дуже мудра і навчає вас — мишенят важливим речам, — і вона показала на корінці на квітах, — якщо їх посадити в землю вони продовжать рости. 

Пік подякував Весні, обережно взяв первоцвіти та пішов до бібліотеки, але через те, що Пік довго був відсутній вчителька попросила іншого учня сходити за книгою, яку вони читали, коли Пік увійшов до класу. Пік вибачився перед вчителькою.

— Піку, маленький, де ти був і що в тебе в руці? — спитала вчителька. Пік розповів про те, що сталося і подарував їй кілька первоцвітів. Вчителька милуючись первоцвітами подякувала Пікові за квіти. Закінчивши урок вчителька із мишенятами вийшли із класу. — Будемо саджати первоцвіти. — радісно сказала вона. — А ти, Піку, можеш йти додому. Розкажеш нам завтра, як ви висаджували первоцвіти із матусею. 

Щасливий Пік із первоцвітами поспішив до своєї матусі.