У світі казок, історій та легенд про вічне, справжнє кохання, в яких добро завжди перемагає зло, є місце для однієї безкінечної історії, а саме: про боротьбу чотирьох сестер-стихій, які завжди стоять на варті справедливості і добра.

Звісно, все їхнє життя сповнене пригод і справжнього кохання. От сьогодні, настав час для ще однієї розповіді про них, а вірити, чи було це колись насправді, вирішувати кожному з нас. Хоч в світі казок – можливо все!

Тож багато мільйонів років тому, коли світ вкрила найлютіша Крига, чотири стихії та їхні захисники-охоронці Повелитель Лави, Сонця, Неба та Космосу перемогли її. Вони заточили чудовисько у крижане озеро – єдине, яке залишилося крижаним після того, як льодовиковий період відступив.

З тих пір минуло багато часу. Над озером, про яке знало все живе на світі, ніколи не пролітав жоден птах чи комарик, не проходив звір, поряд не росли квіти чи трави… всі, крім прекрасної Веселки. Так, так! Та Веселка була зіткана із найдивовижніших барв, які лише можна собі уявити. На жаль прекрасна Веселка ніколи не чула ні про особливе, крижане озеро, до якого не можна наближатися, ні про найлютішу Кригу. Природа створила її такою, що вона з’являлася виключно після дощу, аби засяяти всіма найдивовижнішими барвами, а потім за якийсь час щезнути.

І от, коли одного дня після дощу, прекрасна Веселка опинилася біля того самого озера й крихта її тепла, промайнула по ньому, крига тріснула і звідти визирнула довжелезна крижана лапа з гострими кігтями. Слідом за лапою на поверхню вибралося й чудовисько – найлютіша Крига.

Чудовисько швидко дісталося берега. Крига зашипіла від люті, глибоко вдихнула та видихнула і все, що було неподалік від озера: трава, кущі, квіти, дерева, навіть птахи, які якраз пролітали, почали швидко обгортатися кригою та перетворюватися на крижані статуї.

Помітивши це, прекрасна Веселка закричала, благаючи, аби найлютіша Крига зупинилась й перестала заморожувати все довкола себе. Замість цього, бридке чудовисько підняло голову, втупилося в неї своїми очиськами та прекрасна Веселка незчулася, як обгорнута кригою, застигла статуєю у повітрі.

На щастя її крик почула Повелителька стихії Вогню. Вона покликала сестер до себе та її крила, зіткані з яскраво-червоного полум’я, першими здійнялися вгору. Слідом за нею змахнула блакитними струнами водоспаду за спиною – Повелителька стихії Води. Прозорі крила теж сягнули майже до неба. Останньою їх наздогнала Повелителька стихії Землі, чиї крила при кожному помаху розсипали зерна пшениці, квітів та листя.

Дуже скоро чотири сестри-стихії побачили знайоме їм чудовисько – найлютішу Кригу та прекрасну Веселку, яка застигла в повітрі, закована в лід. Веселка, як і решта статуй, заморожених чудовиськом не могла поворухнутися.

Повелителька стихії Землі поспішила до Веселки та найлютіша Крига чекала саме на це. Вона видихнула і крила, з яких вниз сипалася пшениця, квіти та листя почали обгортатися кригою. Згодом крига дотягнулася й до самих крил і Повелителька стихії Землі застигла, встигнувши лиш витягнути долоні вперед до Веселки.

Не зволікаючи, Повелителька стихії Вогню своїм чарівним вмінням зігрівати навіть поглядом, повернулася в бік сестри й при цьому, створивши кілька вогняних куль, кинула їх в бік чудовиська.

Найлютіша Крига заверещала бридким вереском. Повелителька стихії Води перетворилася на справжнє цунамі і величезною стіною, яка дістала неба, рушила в бік чудовиська, яке її миттєво заморозило.

– Цим мене не налякати. Я знаю, які сили має кожна з вас! – загиготіла Крига.

Та цього було достатньо. Адже Повелитель сили Неба побачив, що його кохана перетворилась на крижану статую. Він не став зволікати і покликав на допомогу Повелителя сил Лави, Сонця та Космосу.

Тим часом чудовисько не збиралося зупинятися. Найлютіша Крига прихитрилася оминути полум’я, яке здіймалося навколо неї. Вона знала, що Вогонь їй не перемогти, а от стихію Повітря можна спробувати. Тож вона видихнула в її бік найлютішою кригою, на яку була лише здатна, бо збиралася знову створити льодовиковий період на цій планеті.

У відповідь, Повелителька стихії Повітря, яка була здатна повертати до життя, завдяки своєму вмінню, яке подарував їй Повелитель сили Космосу, спробувала спинити чудовисько завдяки своєму дару, який колись отримала від коханого. Звісно, вона могла б скористатися сильнішою силою – вихрем та у випадку з найлютішою Кригою – це лише б допомогло чудовиську перемогти. Поступово Повелителька стихії Повітря відчула, як слабшає. Повелителька стихії Повітря похитнулась й стрімголов полетіла вниз.

Саме цієї миті з небес на землю лабіринтом опустилися чорні хмари. Знизу вгору закрутилася лава, яка спочатку, закрила собою Повелительку стихії Вогню від чудовиська, а потім рушила до найлютішої Криги. Повелитель сили Сонця своїм промінням осліпив чудовисько й воно голосно заскулило та почало відступати. Темні чари, які мали от-от перетворити Повелительку стихії Повітря на крижану статую – втратили свою силу і Повелитель сили Космосу, підхопив стихію Повітря та застиг у повітрі, аби його безмежна могутність, а саме здатність відбирати кисень – не завдала нікому шкоди. Адже поряд з ним могла бути лише одна, його кохана – Повелителька сили Повітря.

Повелитель сили Лави разом із Повелителькою стихії Вогню оточили чудовисько полум’ям, яке було підсилено лавою та дуже скоро найлютіша Крига розтанула і перетворилася на невелику калюжу, яка пропала, завдяки сонячному промінню. Цього разу найлютіша Крига була переможена назавжди.

Одна за одною почали танути крижані статуї. Повелителька сили Води з цунамі стала собою і з її плечей блакитними струнами полився водоспад. Повелителька стихії Землі також звільнилася від криги, як і прекрасна Веселка, яка радісно засяяла всіма своїми барвами.

Автор: Інга Квітка.