Прокинулося сонечко, позіхнуло й розправило свої промінчики. Настав той день, коли Принцеса польових квітів мала вийти заміж за Принца гір. Принцеса визирнула з-під землі крихітною пелюсткою і розправивши руки, потягнулася в різні боки. Переплелися пелюстки синіх, як вранішні хмари, волошок, червоних, подібно сонця на заході, маків, білосніжних травневих конвалій, подібно сонцю найжовтіших купальниць та інших квітів.
Огорнули пелюстки Принцесу польових квітів хвилями у найпрекраснішу на світі весільну сукню і по довгих пасмах волосся, ліанами потягнулися біло-рожеві квіти іван чаю, фіолетові бутони сон трави та жовтих ромашок.
Стрепенулися метелики, здійнялися вгору й утворили на голові Принцеси вінок. Закружляли у веселому танку, розмахуючи різнокольоровими крилами.
Спустився Принц Гір з своєї кичери. Весь у кам’яних латах. Хотів він підійти до Принцеси польових квітів, щоб подарувати їй каблучку, зроблену місяцем та зорями, але не встиг. Розійшлася земля під ногами у Принцеси та звідти визирнула величезна червона, зміїна голова, яка запалала страшним вогнем.
Товстий тулуб з металевої луски закрутився високо у повітрі аж поки з-під землі не визирнув хвіст, з якого капала отрута – чорна, як ніч. Зашипіла змія:
– Ти посміла перемогти Безпросвітну темряву… Єдина, кому це вдалося. Але мене ти не зможеш перемогти. Я вкраду твої чарівні сили. Вони стануть моїми, – і перш ніж Принцеса встигла щось відповісти, Палаюча змія відкрила свою пащу, з якої полізли сотні маленьких змій, які вмить оточили Принцесу польових квітів.
Слідом за маленькими зміями з пащі вилізли інші страшні чудовиська. Великі і маленькі, вони поповзли вперед, побігли та напали на Принцесу. І хоча вона була найсильнішою чарівницею та не встигла застосувати свої чаклунські сили. Змія прихитрилася й оповила її своїм бридким тілом.
– Відпусти її! – закричав Принц гір. Піднявши руки вгору, він покликав до себе кам’яні глибі, які стрімко покотилися з гір та рушили прямо на чудовиськ, які щойно вилізли з пащі Палаючої змії.
Це розлютило змію і вона роздувшись до величезних розмірів, збиралася проковтнути Принцесу польових квітів, але Принц гір махнув рукою й кам’яна глиба, яка була поруч зі змією прищемила їй хвіст. Змія відволіклась і Принцеса польових квітів встигла звільнитися. Тіло Принца закам’яніло і він перетворився на велизну гору, яка рушила на Палаючу змію і перш ніж чудовисько встигло щось зробити, розчавив її.
Вмить щезли всі чудовиська й Принцеса польових квітів взяла за руку свого Принца. Він одягнув їй каблучку на палець, яка була зроблена місяцем та зорями. Метелики знову закружляли у танку над головою Принцеси. Різнобарвні пелюстки квітів з усієї галявини зібралися разом та утворили сходи, що підняли Принца та Принцесу вище за сонце, зорі, місяць й навіть за небо й там вони дали обітниці кохати один одного і бути разом завжди!
Автор: Інга Квітка
